17 листопада 1921 р. закінчився поразкою Другий Зимовий похід Армії УНР. Волинська повстаснька група генерал-хорунжого Юрка Тютюнника зазнала поразки під с. Малі Миньки на Житомирщині.
Це була остання відчайдушна спроба Армії УНР здобути волю збройним шляхом. Окремі загони підійшли за декілька км. до Києва. Але загальний жахливий стан Армії, погане обмундирування, нестача зброї, ранішні морози,врешті затримка з самим походом все це спрацювало на користь більшовиків, до того ж були вбиті або заарештовані багато повстанців та отаманів в Україні на кого так розраховував Тютюнник.
В Бою під селом Малі Миньки козаки Армії УНР гинули смертю героїв, більшість оточених зривала себе гранатами разом з ворогом, або пускаючи останню кулю собі. Решту полоненних було розстріляно згодом під м. Базаром, які дивлячись у дула кулеметів гідно співали з піднятими голова "Ще не вмерла Україна".
Вічна слава Героям! Лицарям Другого Зимового Походу.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Це була остання відчайдушна спроба Армії УНР здобути волю збройним шляхом. Окремі загони підійшли за декілька км. до Києва. Але загальний жахливий стан Армії, погане обмундирування, нестача зброї, ранішні морози,врешті затримка з самим походом все це спрацювало на користь більшовиків, до того ж були вбиті або заарештовані багато повстанців та отаманів в Україні на кого так розраховував Тютюнник.
В Бою під селом Малі Миньки козаки Армії УНР гинули смертю героїв, більшість оточених зривала себе гранатами разом з ворогом, або пускаючи останню кулю собі. Решту полоненних було розстріляно згодом під м. Базаром, які дивлячись у дула кулеметів гідно співали з піднятими голова "Ще не вмерла Україна".
Вічна слава Героям! Лицарям Другого Зимового Походу.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Володимир Стефанишин.
За спогадами вцілілих сучасників 17 листопада 1921 р. у бою під с.Малими Миньками коли червона кавалерія Котовського добивала козаків Армії УНР, на пропозицію котовців здатися до полону з усмішкою підірвав себе гранатою.
З 1914 р. служив у Легіоні Українських січових стрільців.
1918 р в Українській Армії старшина 2-го Запорозького полку (Болбочанівського) де він був сотником третього січового куреня.
У 1919 р. начальник сотні пішої розвідки у 1-му полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.
1920 р. служив командиром сотні 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
За спогадами вцілілих сучасників 17 листопада 1921 р. у бою під с.Малими Миньками коли червона кавалерія Котовського добивала козаків Армії УНР, на пропозицію котовців здатися до полону з усмішкою підірвав себе гранатою.
З 1914 р. служив у Легіоні Українських січових стрільців.
1918 р в Українській Армії старшина 2-го Запорозького полку (Болбочанівського) де він був сотником третього січового куреня.
У 1919 р. начальник сотні пішої розвідки у 1-му полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.
1920 р. служив командиром сотні 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Настало пекло. Це вже не був бій маневрової війни. Це була різня. Пощади не було. Повстанці, опинившись у цьому колі смерті, билися по-геройськи…
Поранений лейтенант Білінський, колишній міністр морських справ України, з воза розстрілявши з браунінга кількох червоноармійців, останню кулю пускає собі.
(С)— Сотник артилерії Григорій Рогозний
У бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду Армії УНР, загинув 38-річний контр-адмірал Михайло Білинський, міністр Морських та внутрішніх справ УНР і творець української морської піхоти. Будучи пораненим, застрелився, щоб не дістатися до лап окупантів. Його поховали селяни Малих Миньків і тепер місце його поховання невідоме.
На фото морський міністр Михайло Білинський (сидить) і його заступник Святослав Шрамченко.
Героям слава!
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Поранений лейтенант Білінський, колишній міністр морських справ України, з воза розстрілявши з браунінга кількох червоноармійців, останню кулю пускає собі.
(С)— Сотник артилерії Григорій Рогозний
У бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду Армії УНР, загинув 38-річний контр-адмірал Михайло Білинський, міністр Морських та внутрішніх справ УНР і творець української морської піхоти. Будучи пораненим, застрелився, щоб не дістатися до лап окупантів. Його поховали селяни Малих Миньків і тепер місце його поховання невідоме.
На фото морський міністр Михайло Білинський (сидить) і його заступник Святослав Шрамченко.
Героям слава!
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
"Большевицька кіннота наскочила уже вплотную і стала рубати передніх.
Большевицькі кулемети на тачанках під'їхали близько і бачучи, що ми вже не маємо чим відбиватись, строчила по нас з кулеметів. Кіннота оточила село уже з усіх боків і тікати вже було нікуди. Серед нас було багато поранених та забитих, все перемішалось, кіннота большевицька рубала наших полонених, коли під'їхав Котовський і заборонив рубати, а начав брати в полон. Кіннота зібрала всіх живих в одну кучу, а ранені ще лишилися на полі, декотрі з них були добиті большевиками. Це продовжувалося до годин 2-х ночі. На другий день годині о 2 дня нас вивели на двір, построїли по два, явився Котовський і Гаркавий.
Котовський заявив, що хто служив в червоній армії-вийшли в перед. Вийшла більша половина. Цих знов построїли по два і стали перевіряти коли, і в яких частинах вони служили. Були такі, що мали документи про службу в большевицькій армії і показували ці документи, але ж коли вони відповідали Котовському на українській мові, то він відправляв на розстріл, кажучи, що "там тебя зразумеют".
Гаркавий, коли до нього звертались по українськи, питав чи давно він став українцем і теж відправляв на розстріл."
(С) Хорунжий 3-ї Залізної дивізії Гриць Спартак, учасник Другого Зимового походу 1921 р.
На фото один з полонених козаків котовцями.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Большевицькі кулемети на тачанках під'їхали близько і бачучи, що ми вже не маємо чим відбиватись, строчила по нас з кулеметів. Кіннота оточила село уже з усіх боків і тікати вже було нікуди. Серед нас було багато поранених та забитих, все перемішалось, кіннота большевицька рубала наших полонених, коли під'їхав Котовський і заборонив рубати, а начав брати в полон. Кіннота зібрала всіх живих в одну кучу, а ранені ще лишилися на полі, декотрі з них були добиті большевиками. Це продовжувалося до годин 2-х ночі. На другий день годині о 2 дня нас вивели на двір, построїли по два, явився Котовський і Гаркавий.
Котовський заявив, що хто служив в червоній армії-вийшли в перед. Вийшла більша половина. Цих знов построїли по два і стали перевіряти коли, і в яких частинах вони служили. Були такі, що мали документи про службу в большевицькій армії і показували ці документи, але ж коли вони відповідали Котовському на українській мові, то він відправляв на розстріл, кажучи, що "там тебя зразумеют".
Гаркавий, коли до нього звертались по українськи, питав чи давно він став українцем і теж відправляв на розстріл."
(С) Хорунжий 3-ї Залізної дивізії Гриць Спартак, учасник Другого Зимового походу 1921 р.
На фото один з полонених козаків котовцями.
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Невідомі факти про українську військову звитягу:
Telegram: https://tttttt.me/militaryhonor
FB: https://www.facebook.com/Ukrainian-military-honour-286315058902407/
Instagram: http://instagram.com/ukrainian.military.honour
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCDYHoZJCSTPqwSPxpV9jftQ
Картка допомоги для UMH:
4149 6293 1147 5602 (Ольга Стульківська)
Рік 1921-й. Війна за незалежність, що тривала чотири роки практично завершилась поразкою. Україну поділено між Польщею та Росією. Уцілілі залишки армії Української Народної Республіки було інтерновано в табори Польщі та Румунії. Холод, голод, хвороби...
У Східній Україні продовжується більшовицький терор. Грабують села, непокірних відправляють у концтабори, розстрілюють заручників. Більшовицька "продразверстка" перетворюється в жахливе пограбування українців. Цілі села, що не спромоглися, чи не захотіли внести продовольчі побори, знищувались і випалювались. У відповідь наростає повстанський рух українських селян.
За матеріалами обласного архіву на території нинішньої Сумського області та деяких районах сучасної Чернігівської в період з 1919 по 1923 роки діяло біля 150 антибільшовицьких повстанських загонів. Особливо активно народні месники партизанили на Роменщині, Конотопщині, Лебединщині, в глухівських, шосткинських, кролевецьких лісах. За свідченнями більшовицького полководця М.Фрунзе, всього у 1921 р. в Україні діяло близько 40 тис. повстанців.
В такій обстановці Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра організовує рейд по тилах червоних у складі трьох військових груп, Волинської, Подільської і Бессарабської сподіваючись на новий спалах повстань і використання сприятливого моменту для звільнення України. Бессарабська зазнала поразки, щойно перетнувши кордон. Подільська група під командуванням полковника Палія-Сидорянського пройшла 1500 км. аж під Київ і щасливо повернулася.
У жовтні-листопаді 1921 року останньою переходить кордон найчисельніша-Волинська група (офіційна назва - Українська Повстанська Армія) під безпосереднім командуванням генерал-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника.
Була вона найбільша, але найгірше озброєна (на 800 вояків - 400 гвинтівок, 8 кулеметів, 120 ручних гранат).
Повстанці повертали селянам відібраний у них більшовиками хліб. Лише в Житомирі тютюнниківці звільнили з радянської тюрми 470 селян-в'язнів, які відмовлялися здавати хліб. Російсько-більшовицькі війська поповнювали тисячами нових солдатів, що прибували з Півночі. Вони мали вдосталь набоїв, кулеметів, бронепоїзди, і тому займали головні шляхи. Українські повстанці змушені були маневрувати по бездоріжжю під дощ і сніг. Люди падали з ніг.
18 листопада в селі Малі Миньки поблизу містечка Базар на Житомирщині на них напали близько 3 тис. червоних кіннотників бригади Котовського. В жорстокому бою загинула третина Волинської групи, а понад 500 козаків і старшин потрапили до більшовицького полону.
#унр #другий_зимовий_похід
У Східній Україні продовжується більшовицький терор. Грабують села, непокірних відправляють у концтабори, розстрілюють заручників. Більшовицька "продразверстка" перетворюється в жахливе пограбування українців. Цілі села, що не спромоглися, чи не захотіли внести продовольчі побори, знищувались і випалювались. У відповідь наростає повстанський рух українських селян.
За матеріалами обласного архіву на території нинішньої Сумського області та деяких районах сучасної Чернігівської в період з 1919 по 1923 роки діяло біля 150 антибільшовицьких повстанських загонів. Особливо активно народні месники партизанили на Роменщині, Конотопщині, Лебединщині, в глухівських, шосткинських, кролевецьких лісах. За свідченнями більшовицького полководця М.Фрунзе, всього у 1921 р. в Україні діяло близько 40 тис. повстанців.
В такій обстановці Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра організовує рейд по тилах червоних у складі трьох військових груп, Волинської, Подільської і Бессарабської сподіваючись на новий спалах повстань і використання сприятливого моменту для звільнення України. Бессарабська зазнала поразки, щойно перетнувши кордон. Подільська група під командуванням полковника Палія-Сидорянського пройшла 1500 км. аж під Київ і щасливо повернулася.
У жовтні-листопаді 1921 року останньою переходить кордон найчисельніша-Волинська група (офіційна назва - Українська Повстанська Армія) під безпосереднім командуванням генерал-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника.
Була вона найбільша, але найгірше озброєна (на 800 вояків - 400 гвинтівок, 8 кулеметів, 120 ручних гранат).
Повстанці повертали селянам відібраний у них більшовиками хліб. Лише в Житомирі тютюнниківці звільнили з радянської тюрми 470 селян-в'язнів, які відмовлялися здавати хліб. Російсько-більшовицькі війська поповнювали тисячами нових солдатів, що прибували з Півночі. Вони мали вдосталь набоїв, кулеметів, бронепоїзди, і тому займали головні шляхи. Українські повстанці змушені були маневрувати по бездоріжжю під дощ і сніг. Люди падали з ніг.
18 листопада в селі Малі Миньки поблизу містечка Базар на Житомирщині на них напали близько 3 тис. червоних кіннотників бригади Котовського. В жорстокому бою загинула третина Волинської групи, а понад 500 козаків і старшин потрапили до більшовицького полону.
#унр #другий_зимовий_похід
Настало пекло. Це вже не був бій маневрової війни. Це була різня. Пощади не було. Повстанці, опинившись у цьому колі смерті, билися по-геройськи…
Поранений лейтенант Білінський, колишній міністр морських справ України, з воза розстрілявши з браунінга кількох червоноармійців, останню кулю пускає собі.
(С)— Сотник артилерії Григорій Рогозний
У бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду Армії УНР, загинув 38-річний контр-адмірал Михайло Білинський, міністр Морських та внутрішніх справ УНР і творець української морської піхоти. Будучи пораненим, застрелився, щоб не дістатися до лап окупантів. Його поховали селяни Малих Миньків і тепер місце його поховання невідоме.
На фото морський міністр Михайло Білинський (сидить) і його заступник Святослав Шрамченко.
Героям слава!
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів
Поранений лейтенант Білінський, колишній міністр морських справ України, з воза розстрілявши з браунінга кількох червоноармійців, останню кулю пускає собі.
(С)— Сотник артилерії Григорій Рогозний
У бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду Армії УНР, загинув 38-річний контр-адмірал Михайло Білинський, міністр Морських та внутрішніх справ УНР і творець української морської піхоти. Будучи пораненим, застрелився, щоб не дістатися до лап окупантів. Його поховали селяни Малих Миньків і тепер місце його поховання невідоме.
На фото морський міністр Михайло Білинський (сидить) і його заступник Святослав Шрамченко.
Героям слава!
___________________________________
#UMH_УНР #Другий_Зимовий_похід #Нація_воїнів