Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
"Ми дітям повинні мирну Україну передати", - Макс, 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Москву» зачистили, йдемо на «Пітєр».
Військова справа любить відважних і справжніх.
Трофейна зброя і техніка тепер працює проти нашого кровного ворога.
Разом до Перемоги!
Перша Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна
@CinCAFU
Військова справа любить відважних і справжніх.
Трофейна зброя і техніка тепер працює проти нашого кровного ворога.
Разом до Перемоги!
Перша Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна
@CinCAFU
Збройні Сили України 8 років і 7 місяців стримують збройну агресію рф проти нашої держави. Повномасштабний наступ противника не злякав нас. Більше того, ми обʼєдналися та гідно зустріли ворога. Оголошення мобілізації в росії є тому підтвердженням.
Сотні тисяч чоловіків та жінок захищають рідну землю, власні домівки, своїх дітей і майбутнє України.
Тому жодні заяви військово-політичного керівництва країни-агресора не вплинуть на нашу готовність боротися за свою свободу.
Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю - чи добровільно, чи за мобілізацією.
Тримаймо стрій!
Перемога буде за нами!
@CinCAFU
Сотні тисяч чоловіків та жінок захищають рідну землю, власні домівки, своїх дітей і майбутнє України.
Тому жодні заяви військово-політичного керівництва країни-агресора не вплинуть на нашу готовність боротися за свою свободу.
Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю - чи добровільно, чи за мобілізацією.
Тримаймо стрій!
Перемога буде за нами!
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У надскладних умовах військовослужбовці Збройних Сил України самовіддано захищають морський, сухопутний та повітряний простори нашої держави.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
"Армія має захищати свою країну, а не нападати на чужі", - командир танку "Компас", 36 окрема бригада морської піхоти.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
«Побратими – моя друга родина», – боєць 25-ї ОПДБр, навідник танку Дмитро промовляє ці слова, не як загальну, канцелярську фразу. Для нього, сироти, підрозділ дійсно є родиною.
– Для мене сім’я – дуже важливе поняття. Я сам сирота, коли був ще немовлям, батьки загинули в аварії. Виховувала мене бабуся, яка померла 4 роки тому, – розповідає військовий.
У мирному житті Дмитро працював шахтарем у Кривому Розі. Далі – строкова служба, піврічна перерва і знову війна. Повномасштабна. Після призову солдату довелося максимально швидко опановувати танк Т-80. Каже, що раніше вчився танковій справі, але теоретичні знання і їх практичне застосування – різні речі.
– Ти висуваєшся на позицію, бачиш мішень і відкриваєш вогонь. І весь час ризикуєш життям, – говорить Дмитро. – Головне, щоб техніка не підводила. Звісно, добре було б, якби нам надали Т-90, які швидко підіймають заряд, чи круті американські Abrams. Але, чесно кажучи, ми й на танках, які є в наявності, здатні добряче бити ворога.
Після війни танкіст мріє повернутися додому і одружитися.
– І далі – просто жити. Це, як виявилося, найбільше щастя. А коли з’являться діти, дам їм батьківські імена. Донечку назву Ольгою, сина – Віталіком, – ділиться планами Дмитро. – Упевнений, тато і мама з неба точно вболівають за нашу Перемогу. І Україна переможе!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
«Побратими – моя друга родина», – боєць 25-ї ОПДБр, навідник танку Дмитро промовляє ці слова, не як загальну, канцелярську фразу. Для нього, сироти, підрозділ дійсно є родиною.
– Для мене сім’я – дуже важливе поняття. Я сам сирота, коли був ще немовлям, батьки загинули в аварії. Виховувала мене бабуся, яка померла 4 роки тому, – розповідає військовий.
У мирному житті Дмитро працював шахтарем у Кривому Розі. Далі – строкова служба, піврічна перерва і знову війна. Повномасштабна. Після призову солдату довелося максимально швидко опановувати танк Т-80. Каже, що раніше вчився танковій справі, але теоретичні знання і їх практичне застосування – різні речі.
– Ти висуваєшся на позицію, бачиш мішень і відкриваєш вогонь. І весь час ризикуєш життям, – говорить Дмитро. – Головне, щоб техніка не підводила. Звісно, добре було б, якби нам надали Т-90, які швидко підіймають заряд, чи круті американські Abrams. Але, чесно кажучи, ми й на танках, які є в наявності, здатні добряче бити ворога.
Після війни танкіст мріє повернутися додому і одружитися.
– І далі – просто жити. Це, як виявилося, найбільше щастя. А коли з’являться діти, дам їм батьківські імена. Донечку назву Ольгою, сина – Віталіком, – ділиться планами Дмитро. – Упевнений, тато і мама з неба точно вболівають за нашу Перемогу. І Україна переможе!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
"Це війна на виживання. У ній немає вибору - здаватися чи не здаватися, тікати з країни чи залишатися. Або ми є, або нас нема", - сапер ВМС ЗС України Віталій.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
Коли вранці 24 лютого мешканці Маріуполя прокинулися від вибухів, мало хто міг уявити, що російські окупанти за лічені місяці перетворять квітуче місто на руїни.
– Я один із тих, хто сподівався, що страшніше, ніж у 2014-2015 роках, не буде. Думав, що постріляють трішки, та й усе, – зізнається маріуполець Іван. – Але обстріли лише посилювалися. Того дня, коли прилетіло у мій двір, я усвідомив, що попереду – пекло. Люди лишали будинки і тікали з речами вглиб Маріуполя. Ми не знали, куди біжимо, головне – подалі від смерті. Боляче було спостерігати, як усе, що наживалося роками, знищується в один момент. Коли почалися сильні обстріли по всьому місту, забрав маму та виїхав разом з нею. Тато зміг приєднатися до нас пізніше, був змушений виїжджати через окуповані території, бо гуманітарних коридорів не було.
Знаєте, страшно, коли ти їдеш по своїй землі, а всюди ворожі війська зі зброєю, блок-пости з російськими та «днрівськими» прапорами. Тоді я відчув, як в мені народжується ненависть до ворога. У той момент я пообіцяв собі, що буду нищити росіян.
Виїхавши з Маріуполя, хлопець став на облік як переселенець і одразу мобілізувався до 53-ї ОМБр.
– Хто ж буде звільняти моє місто, як не я? Я хочу додому, побратими теж, тому, як би це важко не було, ми маємо боротись, – упевнений Іван.
Йому й досі важко змиритися з тим, що росіяни фактично знищили його улюблений Маріуполь.
– Знаєте, останні 6 років Маріуполь розвивався шаленими темпами. Місто квітло: оновили транспорт, реставрували будинки, відремонтували вулиці. Чисто все довкола, парки, фонтани, море поруч – живи й радій. А зараз там усюди лише попіл… Немає води, світла. росіяни – це руйнівники і кати, – каже Іван. – Їм не потрібні були люди, заводи, інфраструктура. Їх цікавила лише земля, дорога на Крим. Я завжди думаю про це, коли берусь за зброю. Розумію, що маю вбити ворогів, лише так ми станемо вільні. У росіян війна заради війни. А ми знаємо, за кого та за що боремось. В цьому і різниця між нами.
До речі, Іван з гордістю каже, що з початком повномасштабного вторгнення росії принципово перейшов на українську мову.
– Російська – мова мого ворога. Тому я твердо вирішив, що більше не буду нею користуватися. А от нашу рідну мову треба плекати. Радіо, телебачення, газети – всюди має бути українська мова, – запевняє Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Коли вранці 24 лютого мешканці Маріуполя прокинулися від вибухів, мало хто міг уявити, що російські окупанти за лічені місяці перетворять квітуче місто на руїни.
– Я один із тих, хто сподівався, що страшніше, ніж у 2014-2015 роках, не буде. Думав, що постріляють трішки, та й усе, – зізнається маріуполець Іван. – Але обстріли лише посилювалися. Того дня, коли прилетіло у мій двір, я усвідомив, що попереду – пекло. Люди лишали будинки і тікали з речами вглиб Маріуполя. Ми не знали, куди біжимо, головне – подалі від смерті. Боляче було спостерігати, як усе, що наживалося роками, знищується в один момент. Коли почалися сильні обстріли по всьому місту, забрав маму та виїхав разом з нею. Тато зміг приєднатися до нас пізніше, був змушений виїжджати через окуповані території, бо гуманітарних коридорів не було.
Знаєте, страшно, коли ти їдеш по своїй землі, а всюди ворожі війська зі зброєю, блок-пости з російськими та «днрівськими» прапорами. Тоді я відчув, як в мені народжується ненависть до ворога. У той момент я пообіцяв собі, що буду нищити росіян.
Виїхавши з Маріуполя, хлопець став на облік як переселенець і одразу мобілізувався до 53-ї ОМБр.
– Хто ж буде звільняти моє місто, як не я? Я хочу додому, побратими теж, тому, як би це важко не було, ми маємо боротись, – упевнений Іван.
Йому й досі важко змиритися з тим, що росіяни фактично знищили його улюблений Маріуполь.
– Знаєте, останні 6 років Маріуполь розвивався шаленими темпами. Місто квітло: оновили транспорт, реставрували будинки, відремонтували вулиці. Чисто все довкола, парки, фонтани, море поруч – живи й радій. А зараз там усюди лише попіл… Немає води, світла. росіяни – це руйнівники і кати, – каже Іван. – Їм не потрібні були люди, заводи, інфраструктура. Їх цікавила лише земля, дорога на Крим. Я завжди думаю про це, коли берусь за зброю. Розумію, що маю вбити ворогів, лише так ми станемо вільні. У росіян війна заради війни. А ми знаємо, за кого та за що боремось. В цьому і різниця між нами.
До речі, Іван з гордістю каже, що з початком повномасштабного вторгнення росії принципово перейшов на українську мову.
– Російська – мова мого ворога. Тому я твердо вирішив, що більше не буду нею користуватися. А от нашу рідну мову треба плекати. Радіо, телебачення, газети – всюди має бути українська мова, – запевняє Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Поспілкувався телефоном із Верховним головнокомандувачем Обʼєднаних збройних сил НАТО в Європі та командувачем ЗС США в Європі генералом Крістофером Каволі.
Обмінялися думками щодо оперативної обстановки, подальших планів та потреб в озброєнні. Поділився з генералом Каволлі баченням Генерального штабу ЗСУ щодо реагування на мобілізацію в рф. Отримав схвальну оцінку й запевнення у подальшій підтримці.
I had a conversation with General Christopher Cavoli, Supreme Allied Commander Europe and Commander of the United States European Command.
We have shared thoughts on the operational situation, further plans and needs for weapons. I have shared with General Cavoli the vision of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine regarding the mobilization in russian federation. I have received encouraging esteem and assurances of further support.
@CinCAFU
Обмінялися думками щодо оперативної обстановки, подальших планів та потреб в озброєнні. Поділився з генералом Каволлі баченням Генерального штабу ЗСУ щодо реагування на мобілізацію в рф. Отримав схвальну оцінку й запевнення у подальшій підтримці.
I had a conversation with General Christopher Cavoli, Supreme Allied Commander Europe and Commander of the United States European Command.
We have shared thoughts on the operational situation, further plans and needs for weapons. I have shared with General Cavoli the vision of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine regarding the mobilization in russian federation. I have received encouraging esteem and assurances of further support.
@CinCAFU
Сьогодні мав честь познайомитися і вітати в Генеральному штабі Головного рабина України Моше Реувена Азмана.
Отримав благословення на Перемогу і щирі слова підтримки на адресу України та її Збройних Сил у спротиві російській агресії.
У День Памʼяті трагедії Бабиного Яру до болю важко говорити про його повторення у Маріуполі, Бучі, Ірпіні, Ізюмі та інших містах. Ця війна показала, хто є на боці добра, а хто є уособленням зла. Ребе Моше Реувен Азман чітко говорить, що сьогодні саме росія є фашистською державою. А його авторитетна думка багато важить у сучасному світі.
Вважаю, що в умовах такого сусідства Україна має стати, за аналогією з Ізраїлем, військовою державою.
Ми присвятили розмову обговоренню питань призначення військового капелана юдея та забезпечення духовних потреб військовослужбовців. Щиро вдячний за лікування наших поранених воїнів в Ізраїлі та надану гуманітарну допомогу.
חג שמח, שנה טובה ומתוקה וגמר חתימה טובה לחיילי צה"ל ולכל עם ישראל
Отримав благословення на Перемогу і щирі слова підтримки на адресу України та її Збройних Сил у спротиві російській агресії.
У День Памʼяті трагедії Бабиного Яру до болю важко говорити про його повторення у Маріуполі, Бучі, Ірпіні, Ізюмі та інших містах. Ця війна показала, хто є на боці добра, а хто є уособленням зла. Ребе Моше Реувен Азман чітко говорить, що сьогодні саме росія є фашистською державою. А його авторитетна думка багато важить у сучасному світі.
Вважаю, що в умовах такого сусідства Україна має стати, за аналогією з Ізраїлем, військовою державою.
Ми присвятили розмову обговоренню питань призначення військового капелана юдея та забезпечення духовних потреб військовослужбовців. Щиро вдячний за лікування наших поранених воїнів в Ізраїлі та надану гуманітарну допомогу.
חג שמח, שנה טובה ומתוקה וגמר חתימה טובה לחיילי צה"ל ולכל עם ישראל
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наші бойові медики надають медичну допомогу навіть російським військовополоненим. Бо ми, на відміну від росіян, - Люди.
Доземний уклін українським військовим медикам за врятовані життя наших воїнів, за професійність і людяність!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Доземний уклін українським військовим медикам за врятовані життя наших воїнів, за професійність і людяність!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Вітаю з Днем територіальної оборони України!
Сформовані безпосередньо під час війни, ви стали невід’ємною частиною Збройних Сил України і страшним сном для ворога.
Ви взяли до рук зброю, щоб захистити свободу і рідних. Ще вчора люди мирних професій, сусіди, колеги, друзі, сьогодні - побратими і посестри. Під гаслом «Готові до спротиву!» Сили територіальної оборони ЗСУ довели, що українці сміливі, вільні, незламні!
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
Сформовані безпосередньо під час війни, ви стали невід’ємною частиною Збройних Сил України і страшним сном для ворога.
Ви взяли до рук зброю, щоб захистити свободу і рідних. Ще вчора люди мирних професій, сусіди, колеги, друзі, сьогодні - побратими і посестри. Під гаслом «Готові до спротиву!» Сили територіальної оборони ЗСУ довели, що українці сміливі, вільні, незламні!
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
Цього вечора провів телефонну розмову з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. Обговорили питання забезпечення потреб Сил оборони України у відсічі російської збройної агресії.
Щиро вдячний всьому Американському народу та його лідерам за послідовну і непохитну підтримку України в ці важкі часи.
I have had a telephone conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, this evening. We have discussed the provision issues of the needs of the Defense Forces of Ukraine in repelling russian armed aggression.
I am sincerely grateful to the entire American people and its leaders for the consistent and unwavering support of Ukraine in this hard time.
@CinCAFU
Щиро вдячний всьому Американському народу та його лідерам за послідовну і непохитну підтримку України в ці важкі часи.
I have had a telephone conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, this evening. We have discussed the provision issues of the needs of the Defense Forces of Ukraine in repelling russian armed aggression.
I am sincerely grateful to the entire American people and its leaders for the consistent and unwavering support of Ukraine in this hard time.
@CinCAFU
#історії_героїв
Початок повномасштабного вторгнення росії застав 37-річного Івана у рідному селі на Житомирщині. В березні він мобілізувався до ЗСУ та пішов на навчання – опановувати управління танком Т-80. Зараз він – командир танкового взводу 25-ї ОПДБр.
– Командування людьми – це велика відповідальність, – зазначає Іван. – Адже кожен танковий екіпаж має повернутися із завдання живим. Кожен бій – це героїзм та відвага хлопців. Разом із тим, коли сам їдеш в танку, ти не думаєш про себе, лише про те, чи достатньо залишилося боєприпасів, щоб вести вогонь. Як командир я оцінюю обстановку та даю команди. Бути танкістом непросто, тактика стрільби на полі бою складна і треба швидко приймати правильні рішення.
Перші серйозні бої підрозділу Івана були на Харківському напрямку.
– Місцевий рельєф додавав труднощів, проте наші хлопці впорались, – каже командир. – Я ними пишаюся. Чесно кажучи, під час першого бою я до кінця не усвідомлював, що і як я зробив. І під час другого теж. Тільки згодом, коли адреналін спав, ти починаєш усе прокручувати в голові та аналізувати зроблене. Зараз ми маємо неабиякий досвід. Трохи важче з нічними боями, бо там потрібні тепловізори, щоб добре вести прицільний вогонь.
Вдома на воїна чекають рідні. Каже, що намагається використовувати найменшу можливість для спілкування з ними, щоб почути рідні голоси, дізнатися, що всі живі й здорові.
– А от про ворогів можу сказати лише одне: не розумію мотивацію росіян. Вони воюють за гроші. Ми – за рідну землю, за свої родини, – говорить Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Початок повномасштабного вторгнення росії застав 37-річного Івана у рідному селі на Житомирщині. В березні він мобілізувався до ЗСУ та пішов на навчання – опановувати управління танком Т-80. Зараз він – командир танкового взводу 25-ї ОПДБр.
– Командування людьми – це велика відповідальність, – зазначає Іван. – Адже кожен танковий екіпаж має повернутися із завдання живим. Кожен бій – це героїзм та відвага хлопців. Разом із тим, коли сам їдеш в танку, ти не думаєш про себе, лише про те, чи достатньо залишилося боєприпасів, щоб вести вогонь. Як командир я оцінюю обстановку та даю команди. Бути танкістом непросто, тактика стрільби на полі бою складна і треба швидко приймати правильні рішення.
Перші серйозні бої підрозділу Івана були на Харківському напрямку.
– Місцевий рельєф додавав труднощів, проте наші хлопці впорались, – каже командир. – Я ними пишаюся. Чесно кажучи, під час першого бою я до кінця не усвідомлював, що і як я зробив. І під час другого теж. Тільки згодом, коли адреналін спав, ти починаєш усе прокручувати в голові та аналізувати зроблене. Зараз ми маємо неабиякий досвід. Трохи важче з нічними боями, бо там потрібні тепловізори, щоб добре вести прицільний вогонь.
Вдома на воїна чекають рідні. Каже, що намагається використовувати найменшу можливість для спілкування з ними, щоб почути рідні голоси, дізнатися, що всі живі й здорові.
– А от про ворогів можу сказати лише одне: не розумію мотивацію росіян. Вони воюють за гроші. Ми – за рідну землю, за свої родини, – говорить Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Жінка на кораблі до біди - це упередження.
Сучасні Збройні Сили долають не тільки ворога, а й стереотипи. Ми змінюємо суспільство, адже його кращі представники сьогодні - у наших лавах.
Разом до Перемоги!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Сучасні Збройні Сили долають не тільки ворога, а й стереотипи. Ми змінюємо суспільство, адже його кращі представники сьогодні - у наших лавах.
Разом до Перемоги!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
Харків’янин Іван з дитинства мріяв стати танкістом. Пригадує, як їздив з батьками до музею, подивитися на танки. Його немов магнітом тягнуло до цих важких машин. Тоді хлопчик і уявити не міг, що його мрія здійсниться. Так само він не знав, що доведеться боротися з ворогами за право вільно жити на рідній землі.
До лав Збройних Сил України Іван доєднався у 2016 році. Зараз у танковому підрозділі 25-ї ОПДБр воює проти російських загарбників.
– Це страшна війна, противник застосовує РСЗВ «Солнцепек», «Буратино», всі види ракет. Це тактика тотального випалювання територій, – каже танкіст. – Подивіться на Маріуполь, інші українські міста.
Як би не було важко, Іван жодної миті не жалкує про власний вибір. Свою роботу воїн виконує бездоганно. Професійно і з великим азартом.
– Коли заводжу танк, аж мурашки по шкірі, так мені подобається ця техніка. А про рівень адреналіну під час бою годі й говорити. В танковому екіпажі у кожного своя робота. І всі ми маємо працювати злагоджено. Коли влучно відпрацьовуєш усі цілі, комбат тисне тобі руку і усі кажуть, що ми красотуни, аж «мотор» вилітає від радості, – з посмішкою говорить молодший сержант.
Свій Т- 80 Іван називає доброю, слухняною дівчинкою. Втім, зізнається, що хотів би освоїти й новітні зразки техніки від партнерів, наприклад, американський M1 Abrams.
– Ти сидиш в капсулі і навіть якщо у танк влучають, у капсулі усі залишаються неушкодженими. А ще дуже потрібні тепловізори, хоча ми й без них ворога добряче палимо, – резюмує танкіст.
Звісно, як і всі українці, Іван мріє про Перемогу. Має багато планів після війни. Найперше – святкування весілля з коханою Ольгою, якій вже зробив пропозицію. Але і з «дівчинкою Т-80» розлучатися не буде.
– Хочу служити ще років 10. Мені до душі те, що я роблю. Я пишаюся тим, що захищаю рідний край, – говорить Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Харків’янин Іван з дитинства мріяв стати танкістом. Пригадує, як їздив з батьками до музею, подивитися на танки. Його немов магнітом тягнуло до цих важких машин. Тоді хлопчик і уявити не міг, що його мрія здійсниться. Так само він не знав, що доведеться боротися з ворогами за право вільно жити на рідній землі.
До лав Збройних Сил України Іван доєднався у 2016 році. Зараз у танковому підрозділі 25-ї ОПДБр воює проти російських загарбників.
– Це страшна війна, противник застосовує РСЗВ «Солнцепек», «Буратино», всі види ракет. Це тактика тотального випалювання територій, – каже танкіст. – Подивіться на Маріуполь, інші українські міста.
Як би не було важко, Іван жодної миті не жалкує про власний вибір. Свою роботу воїн виконує бездоганно. Професійно і з великим азартом.
– Коли заводжу танк, аж мурашки по шкірі, так мені подобається ця техніка. А про рівень адреналіну під час бою годі й говорити. В танковому екіпажі у кожного своя робота. І всі ми маємо працювати злагоджено. Коли влучно відпрацьовуєш усі цілі, комбат тисне тобі руку і усі кажуть, що ми красотуни, аж «мотор» вилітає від радості, – з посмішкою говорить молодший сержант.
Свій Т- 80 Іван називає доброю, слухняною дівчинкою. Втім, зізнається, що хотів би освоїти й новітні зразки техніки від партнерів, наприклад, американський M1 Abrams.
– Ти сидиш в капсулі і навіть якщо у танк влучають, у капсулі усі залишаються неушкодженими. А ще дуже потрібні тепловізори, хоча ми й без них ворога добряче палимо, – резюмує танкіст.
Звісно, як і всі українці, Іван мріє про Перемогу. Має багато планів після війни. Найперше – святкування весілля з коханою Ольгою, якій вже зробив пропозицію. Але і з «дівчинкою Т-80» розлучатися не буде.
– Хочу служити ще років 10. Мені до душі те, що я роблю. Я пишаюся тим, що захищаю рідний край, – говорить Іван.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Під час сьогоднішньої телефонної розмови з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі обговорили оперативну обстановку, проаналізувавши наступальну та оборонну операції Збройних Сил України. Ситуація складна, але повністю контрольована і розвивається за нашим планом. Ми також звірили годинники щодо стану забезпечення українського війська озброєнням і технікою.
I had a conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, we discussed the operational situation analyzing the offensive and defensive operations of the Armed Forces of Ukraine. The situation is difficult, but fully controlled and develops according to our plan. We also match our clocks regarding the level of supply of Ukraine’s Military with weapons and materiel.
@CinCAFU
I had a conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, we discussed the operational situation analyzing the offensive and defensive operations of the Armed Forces of Ukraine. The situation is difficult, but fully controlled and develops according to our plan. We also match our clocks regarding the level of supply of Ukraine’s Military with weapons and materiel.
@CinCAFU
#історії_героїв
Час стирає з пам’яті окремі фрагменти, події зливаються в один суцільний нескінченний день 24 лютого 2022 року. Але у кожного воїна є свої незабутні історії.
Один з найважчих епізодів повномасштабної війни для бійця 53-ї ОМБр Олега – бій у смт Нікольське Маріупольського району. Там він отримав важке поранення – 3-сантиметровий уламок потрапив у плече і зламав лопатку.
– Це була важка операція. На нас виїхали чотири ворожих танки, над посадкою кружляв російський гелікоптер. Вогонь був дуже потужний, – згадує Олег.
Командир говорить, що усі його бійці – герої, адже продовжують виконувати завдання у будь-якій ситуації, навіть найнебезпечнішій.
– Коли іде щільний обстріл, то не кожен може знайти в собі сили встати і переміститися з однієї точки в іншу. Зробити ці кроки – теж героїзм. Так само, як перевезти БК під обстрілом тощо. Так, страшно, але якщо не ми, то хто?
Вдома на Олега чекають мати та дружина. Намагається телефонувати їм якомога частіше, адже, як зізнається, після розмов з ними на душі стає легше. Найбільше командир мріє про мир та повернення додому. Але запевняє, що боронити державні рубежі буде, допоки матиме сили.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Час стирає з пам’яті окремі фрагменти, події зливаються в один суцільний нескінченний день 24 лютого 2022 року. Але у кожного воїна є свої незабутні історії.
Один з найважчих епізодів повномасштабної війни для бійця 53-ї ОМБр Олега – бій у смт Нікольське Маріупольського району. Там він отримав важке поранення – 3-сантиметровий уламок потрапив у плече і зламав лопатку.
– Це була важка операція. На нас виїхали чотири ворожих танки, над посадкою кружляв російський гелікоптер. Вогонь був дуже потужний, – згадує Олег.
Командир говорить, що усі його бійці – герої, адже продовжують виконувати завдання у будь-якій ситуації, навіть найнебезпечнішій.
– Коли іде щільний обстріл, то не кожен може знайти в собі сили встати і переміститися з однієї точки в іншу. Зробити ці кроки – теж героїзм. Так само, як перевезти БК під обстрілом тощо. Так, страшно, але якщо не ми, то хто?
Вдома на Олега чекають мати та дружина. Намагається телефонувати їм якомога частіше, адже, як зізнається, після розмов з ними на душі стає легше. Найбільше командир мріє про мир та повернення додому. Але запевняє, що боронити державні рубежі буде, допоки матиме сили.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Актор і режисер театру, а нині військовослужбовець Збройних Сил України Євген: "Я грав у пʼєсі про військових моряків, яким пропонували здатися, якщо вони опустять прапор. А вони не опускали. Там є таке питання: "А чи є такий прапор у мого корабля?". І от зараз я відчуваю, що він є".
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Питання підготовки наших підрозділів обговорив сьогодні з Генеральним інспектором Бундесверу генералом Еберхардом Цорном. Вдячний за допомогу. Переконаний, що підготовка військ за стандартами НАТО є ключовим фактором набуття повної взаємосумісності.
I have discussed training issues with the German Chief of Defence, General Eberhard Zorn. I'm grateful for the assistance. I'm confident, that training of units in accordance with NATO standards is vital for gaining interoperability.
@CinCAFU
I have discussed training issues with the German Chief of Defence, General Eberhard Zorn. I'm grateful for the assistance. I'm confident, that training of units in accordance with NATO standards is vital for gaining interoperability.
@CinCAFU