⚡️Український інститут майбутнього запрошує вас на експертну дискусію на тему:
«СТАН КОНСТРУЮВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ»
6 БЕРЕЗНЯ 2024 (середа), 17.30, пров. Памви Беринди,6, м. Київ.
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності» УІМ, політичний психолог.
Питання, які будемо обговорювати:
📍- Чому ідентичність — це не об'єктивна статична даність, а постійний динамічний процес спільного конструювання?
📍- Як конструювання ідентичності пов'язано із фразою про "якщо ви займаєтеся політикою, політика займається вами"?
📍- Хто і де конструює ідентичність?
⚡️Щоб потрапити на захід просимо обов’язково заповнити 👉реєстраційну форму.
📹Подія також буде транслюватися онлайн на фб-сторінці нашого інституту.
Реєструйтеся та приходьте!
До зустрічі! ✋
«СТАН КОНСТРУЮВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ»
6 БЕРЕЗНЯ 2024 (середа), 17.30, пров. Памви Беринди,6, м. Київ.
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності» УІМ, політичний психолог.
Питання, які будемо обговорювати:
📍- Чому ідентичність — це не об'єктивна статична даність, а постійний динамічний процес спільного конструювання?
📍- Як конструювання ідентичності пов'язано із фразою про "якщо ви займаєтеся політикою, політика займається вами"?
📍- Хто і де конструює ідентичність?
⚡️Щоб потрапити на захід просимо обов’язково заповнити 👉реєстраційну форму.
📹Подія також буде транслюватися онлайн на фб-сторінці нашого інституту.
Реєструйтеся та приходьте!
До зустрічі! ✋
⚡️💡Як вітчизняна енергетика стала полем бою з ворожими фейками
«Широкі верстви населення дуже чутливі до проблем в енергетиці, що дає родючий ґрунт для російських вкидів, - пояснює Андріан Прокіп, експерт з енергетичних програм Українського інституту майбутнього, - Проблема в тому, що питання енергетики у нас завжди були сприятливим ґрунтом для маніпуляцій. Велика частина громадян вважає, що тарифи несправедливі, а власники (чи бенефіціари) енергетичних компаній наживаються на споживачах, ще й з’являлися адепти тотальної націоналізації. Звісно, в таких умовах громадянин легко повірить, що є таємний план, як його, маленького українця, хочуть надурити».
❓Питання енергетики стало дуже чутливими для багатьох верств населення, а відтак – і родючим ґрунтом для вкидів. Тим більше, що в енергосекторі проблем вистачає. Їх було багато й до вторгнення, але масштабні воєнні дії та ворожа кампанія енергетичного терору лише погіршили ситуацію. І це спрощує можливості для маніпулювання. Адже коли є проблеми, то значно простіше перекручувати факти про причини негараздів.
«Запустити ворожу інформаційну кампанію на пустому місці довго, дорого і складно. І природно те, що вороги моніторять у нас всі процеси. Це дуже добре видно навіть з їхніх галузевих медіа, де інформація про наш енергосектор подається швидко і часто з потрібним перекручуванням. А якщо в Україні вже є назріла проблема, то її легко використати для розгону потрібних меседжів і сіяння зерен зневіри», - переконаний експерт.
Який рецепт, щоб хоч трохи запобігати ворожим ІПСО? На думку Адріана Прокіпа, потрібно бути чесними із самим собою та говорити правду про проблеми в енергетиці і можливості їх вирішення.
«Широкі верстви населення дуже чутливі до проблем в енергетиці, що дає родючий ґрунт для російських вкидів, - пояснює Андріан Прокіп, експерт з енергетичних програм Українського інституту майбутнього, - Проблема в тому, що питання енергетики у нас завжди були сприятливим ґрунтом для маніпуляцій. Велика частина громадян вважає, що тарифи несправедливі, а власники (чи бенефіціари) енергетичних компаній наживаються на споживачах, ще й з’являлися адепти тотальної націоналізації. Звісно, в таких умовах громадянин легко повірить, що є таємний план, як його, маленького українця, хочуть надурити».
❓Питання енергетики стало дуже чутливими для багатьох верств населення, а відтак – і родючим ґрунтом для вкидів. Тим більше, що в енергосекторі проблем вистачає. Їх було багато й до вторгнення, але масштабні воєнні дії та ворожа кампанія енергетичного терору лише погіршили ситуацію. І це спрощує можливості для маніпулювання. Адже коли є проблеми, то значно простіше перекручувати факти про причини негараздів.
«Запустити ворожу інформаційну кампанію на пустому місці довго, дорого і складно. І природно те, що вороги моніторять у нас всі процеси. Це дуже добре видно навіть з їхніх галузевих медіа, де інформація про наш енергосектор подається швидко і часто з потрібним перекручуванням. А якщо в Україні вже є назріла проблема, то її легко використати для розгону потрібних меседжів і сіяння зерен зневіри», - переконаний експерт.
Який рецепт, щоб хоч трохи запобігати ворожим ІПСО? На думку Адріана Прокіпа, потрібно бути чесними із самим собою та говорити правду про проблеми в енергетиці і можливості їх вирішення.
🔍Що стоїть за зверненням депутатів «ПМР» до Росії і не лише
У Придністров'ї після довгої перерви відбувся з'їзд депутатів усіх рівнів ПМР, під час якого депутати звернулися до РФ. Точніше, не лише до Росії, а й до ООН, Європарламенту, ОБСЄ, МКК, міжпарламентської асамблеї СНД та учасників формули 5+2 (куди входить і Україна). Ігор Тишкевич, Головний експерт Інституту вивчення Росії в Українському інституті майбутнього пояснив які можливості та варіанти для дій Кремля розкриває звернення депутатів «ПМР» до Росії з проханням їхнього захисту.
"У зверненні до Росії особливо наголошується на необхідності «захищати» понад 200 тисяч «громадян Російської Федерації», які проживають на цій території і стверджується майже про геноцид (як мінімум, економічну блокаду) з боку Молдови. Слова гучні, але це не прохання увійти до складу Росії. До речі, у документі-зверненні немає жодної згадки про референдум 2006 року, де «громадяни висловилися за незалежність із пізнішим входженням до складу Росії». Як мінімум, кумедно. Але й логічно як з боку еліт так званої ПМР, так і з боку Кремля", – вважає Тишкевич.
Документ у вигляді «прохання захистити» розкриває безліч можливостей та варіантів для дій Кремля:
• Посилання на 200 тисяч «громадян Росії» автоматично означає загрозу можливого застосування сили з боку Москви та якусь легітимізацію такого варіанту – це ж захист «своїх громадян».
• Загроза завжди діє сильніше, ніж сама дія. На тлі інформації про можливі домовленості щодо України ближче до літа, загроза розширення географії є звичним для Кремля методом підняття ставок. Простіше кажучи, для політиків ЄС та США формується «давайте поговоримо зараз, адже потім можливе розширення конфлікту».
• У 2024 році в Молдові відбудуться вибори президента, на яких Майа Санду має шанси як зберегти місце, так і втратити його, програвши умовному «проросійському» кандидату. Тим паче, що такі настрої поширені в країні. І на цьому фоні будь-яка реакція президента має ризики. Санду почне тиснути у придністровському питанні – опоненти з проросійських партій заявлять про загрозу розпаду країни. М'якість та компроміси означатимуть широку участь жителів «ПМР» у виборах (як це було до 2020 року). Тобто, кілька сотень тисяч голосів у скарбничку «проросійського» кандидата.
• Загроза дестабілізації Молдови стане проблемою №1 для Румунії у регіоні. Це автоматично зменшить увагу до українського питання.
• Але найголовніше — Кремль отримує можливість розігрувати «гойдалку» без зобов'язань. Починаючи від пам'ятного «грошей немає, але ви тримаєтеся» на адресу сепаратистів з ПМР, закінчуючи реальною підготовкою анексії або погрозами застосування військової сили.
Зважаючи на все, в оточенні Путіна поки немає єдиної думки. Є розуміння необхідності шантажу та підняття ставок, але на запитання «а що буде з ПМР» відповідь знаходиться десь у полі значень, близьких до «а чорт його знає».
У Придністров'ї після довгої перерви відбувся з'їзд депутатів усіх рівнів ПМР, під час якого депутати звернулися до РФ. Точніше, не лише до Росії, а й до ООН, Європарламенту, ОБСЄ, МКК, міжпарламентської асамблеї СНД та учасників формули 5+2 (куди входить і Україна). Ігор Тишкевич, Головний експерт Інституту вивчення Росії в Українському інституті майбутнього пояснив які можливості та варіанти для дій Кремля розкриває звернення депутатів «ПМР» до Росії з проханням їхнього захисту.
"У зверненні до Росії особливо наголошується на необхідності «захищати» понад 200 тисяч «громадян Російської Федерації», які проживають на цій території і стверджується майже про геноцид (як мінімум, економічну блокаду) з боку Молдови. Слова гучні, але це не прохання увійти до складу Росії. До речі, у документі-зверненні немає жодної згадки про референдум 2006 року, де «громадяни висловилися за незалежність із пізнішим входженням до складу Росії». Як мінімум, кумедно. Але й логічно як з боку еліт так званої ПМР, так і з боку Кремля", – вважає Тишкевич.
Документ у вигляді «прохання захистити» розкриває безліч можливостей та варіантів для дій Кремля:
• Посилання на 200 тисяч «громадян Росії» автоматично означає загрозу можливого застосування сили з боку Москви та якусь легітимізацію такого варіанту – це ж захист «своїх громадян».
• Загроза завжди діє сильніше, ніж сама дія. На тлі інформації про можливі домовленості щодо України ближче до літа, загроза розширення географії є звичним для Кремля методом підняття ставок. Простіше кажучи, для політиків ЄС та США формується «давайте поговоримо зараз, адже потім можливе розширення конфлікту».
• У 2024 році в Молдові відбудуться вибори президента, на яких Майа Санду має шанси як зберегти місце, так і втратити його, програвши умовному «проросійському» кандидату. Тим паче, що такі настрої поширені в країні. І на цьому фоні будь-яка реакція президента має ризики. Санду почне тиснути у придністровському питанні – опоненти з проросійських партій заявлять про загрозу розпаду країни. М'якість та компроміси означатимуть широку участь жителів «ПМР» у виборах (як це було до 2020 року). Тобто, кілька сотень тисяч голосів у скарбничку «проросійського» кандидата.
• Загроза дестабілізації Молдови стане проблемою №1 для Румунії у регіоні. Це автоматично зменшить увагу до українського питання.
• Але найголовніше — Кремль отримує можливість розігрувати «гойдалку» без зобов'язань. Починаючи від пам'ятного «грошей немає, але ви тримаєтеся» на адресу сепаратистів з ПМР, закінчуючи реальною підготовкою анексії або погрозами застосування військової сили.
Зважаючи на все, в оточенні Путіна поки немає єдиної думки. Є розуміння необхідності шантажу та підняття ставок, але на запитання «а що буде з ПМР» відповідь знаходиться десь у полі значень, близьких до «а чорт його знає».
🇲🇩Вибори в Молдові 2024: роль Кремля, вплив російсько-української війни та перспективи українсько-молдовських відносин
Український інститут майбутнього спільно з Офісом розвитку публічної політики презентували міжнародну доповідь щодо сценаріїв політичних подій у Молдові та їх наслідків для українсько-молдовських відносин у 2024-2025 роках.
У п’ятницю, 1 березня, Руслан Рохов, політичний аналітик, керуючий партнер PGR Consulting Group LLC (Україна) та Сергій Остаф, експерт в сфері демократії та державних політик (Молдова) презентували доповідь у стінах Українського інституту майбутнього. Також до обговорення долучився Джейсон Смарт, американський політтехнолог, який консультував чинну президентку Молдови Майю Санду.
Під час заходу спікери поділися оцінкою потенційних результатів президентських і парламентських виборів 2024 року в Молдові, з фокусом на можливих форматах майбутнього уряду на 2025-2029 роки. Зокрема, було підняте питання потенційних коаліційних урядів у Молдові, їхньої євроатлантичної позиції та ключових двосторонніх питань у сфері безпеки, економіки, дипломатії та соціальних питань на тлі агресивної війни Росії проти України.
Експерти наголосили, що Росія спробує використати високий рівень запиту на зміну президента, щоб здобути політичний реванш в Республіці Молдова.
Для цього Кремль продовжить культивування у мешканців Молдови відчуття автократичного режиму правління, звинувачуючи Санду в антидемократичних практиках, з одночасним нагнітанням ситуації в Придністров'ї, звинувачуючи Майю Санду в ескалації конфлікту, що створюватиме відчуття загроз для миру в Молдові.
З огляду на те, що Кремль має своїх людей в Молдові та важелі впливу на них, у Кремля є дві можливі стратегії дій у Республіці Молдова, що може запустити два різні сценарії.
«Перший сценарій полягає у виході до другого туру на лівому електоральному полі нового кандидата зі значно меншим антирейтингом. Він можливий за рахунок менш відвертої афіляції кандидата з Кремлем та концентрації фінансових, медійних та людських ресурсів агентів кремля на ньому. Це могла б бути, до прикладу, Ірина Влах.
Другий сценарій полягає в тому, що до другого туру на голосах центристів вийде Іван Чебан. Цей сценарій західні партнери категорично не розглядають, бо вони докладають всіх зусиль, щоб мер Кишинева не балотувався. В момент його висунення партнерам стане очевидно, що він агент Кремля, який був умисне дистанційовиний від лівих проросійських сил, щоб зайшовши на голосах іншого електорального поля «забрати» у другому турі лівих, чим легко переможе Санду», – пояснив Руслан Рохов.
Зокрема, автори доповіді приділили увагу українсько-молдовським відносинам. Вони зазначили, що динаміка російсько-української війни впливатиме на можливий розвиток виборів у Молдові. Зокрема, відносини між двома державами мають зосереджуватись у чотирьох площинах, згрупованих за типом безпеки, економіки, дипломатичних та соціальних відносин, і вони впорядковані за пріоритетом (важливіший – вищий).
📕Пропонуємо ознайомитись із доповіддю на нашому сайті (доповідь доступна англійською мовою)
Український інститут майбутнього спільно з Офісом розвитку публічної політики презентували міжнародну доповідь щодо сценаріїв політичних подій у Молдові та їх наслідків для українсько-молдовських відносин у 2024-2025 роках.
У п’ятницю, 1 березня, Руслан Рохов, політичний аналітик, керуючий партнер PGR Consulting Group LLC (Україна) та Сергій Остаф, експерт в сфері демократії та державних політик (Молдова) презентували доповідь у стінах Українського інституту майбутнього. Також до обговорення долучився Джейсон Смарт, американський політтехнолог, який консультував чинну президентку Молдови Майю Санду.
Під час заходу спікери поділися оцінкою потенційних результатів президентських і парламентських виборів 2024 року в Молдові, з фокусом на можливих форматах майбутнього уряду на 2025-2029 роки. Зокрема, було підняте питання потенційних коаліційних урядів у Молдові, їхньої євроатлантичної позиції та ключових двосторонніх питань у сфері безпеки, економіки, дипломатії та соціальних питань на тлі агресивної війни Росії проти України.
Експерти наголосили, що Росія спробує використати високий рівень запиту на зміну президента, щоб здобути політичний реванш в Республіці Молдова.
Для цього Кремль продовжить культивування у мешканців Молдови відчуття автократичного режиму правління, звинувачуючи Санду в антидемократичних практиках, з одночасним нагнітанням ситуації в Придністров'ї, звинувачуючи Майю Санду в ескалації конфлікту, що створюватиме відчуття загроз для миру в Молдові.
З огляду на те, що Кремль має своїх людей в Молдові та важелі впливу на них, у Кремля є дві можливі стратегії дій у Республіці Молдова, що може запустити два різні сценарії.
«Перший сценарій полягає у виході до другого туру на лівому електоральному полі нового кандидата зі значно меншим антирейтингом. Він можливий за рахунок менш відвертої афіляції кандидата з Кремлем та концентрації фінансових, медійних та людських ресурсів агентів кремля на ньому. Це могла б бути, до прикладу, Ірина Влах.
Другий сценарій полягає в тому, що до другого туру на голосах центристів вийде Іван Чебан. Цей сценарій західні партнери категорично не розглядають, бо вони докладають всіх зусиль, щоб мер Кишинева не балотувався. В момент його висунення партнерам стане очевидно, що він агент Кремля, який був умисне дистанційовиний від лівих проросійських сил, щоб зайшовши на голосах іншого електорального поля «забрати» у другому турі лівих, чим легко переможе Санду», – пояснив Руслан Рохов.
Зокрема, автори доповіді приділили увагу українсько-молдовським відносинам. Вони зазначили, що динаміка російсько-української війни впливатиме на можливий розвиток виборів у Молдові. Зокрема, відносини між двома державами мають зосереджуватись у чотирьох площинах, згрупованих за типом безпеки, економіки, дипломатичних та соціальних відносин, і вони впорядковані за пріоритетом (важливіший – вищий).
📕Пропонуємо ознайомитись із доповіддю на нашому сайті (доповідь доступна англійською мовою)
⚡️Ілія Куса: Попри гучні заяви Макрона, НАТО не відправлятиме війська в Україну
Експерт з міжнародної політики UIF Ілія Куса спеціально для "Телеграфу" пояснив, що означають слова Макрона👇
💬«В останній місяць активно обговорюється ймовірність війни між Росією та НАТО. В останні дні – заява президента Франції Еммануеля Макрона про те, що нібито не можна виключати введення військ Альянсу в Україну – для допомоги у відбитті російської агресії.
Немає сумнівів, що ймовірність війни з РФ дуже непокоїть країни НАТО. І вони постійно про це говорять саме в контексті – як уникнути такого сценарію.
Одні лякають можливістю такої війни в якості аргументу, чому треба домовлятися з РФ. І змушувати Україну вести переговори з агресором.
Інші тим самим аргументують необхідність надавати Україні більше допомоги. Щоб воювала саме Україна, а не НАТО. Найкраще це висловив глава Пентагону Ллойд Остін, який наголосив, що у разі поразки України воювати з Росією змушені будуть уже країни Альянсу.
Щодо ймовірності надсилання на допомогу Україні військовослужбовців з тих чи інших країн НАТО. Я не бачу жодного підводного каменя в даній заяві Макрона, яка так бурхливо обговорюється в останні дні.
З одного боку, Макрон намагається вивести Францію в лідери не просто Європи, а загалом Західного світу. Зокрема, в контексті нездатності США вже котрий місяць виділити допомогу Україні, поступового скочування Штатів у внутрішню повістку на тлі президентських виборів, що наближаються.
З іншого боку, у стилі Макрона робитимуть гучні заяви політичного характеру.
Наприклад, у листопаді 2019-го він говорив про "смерть мозку НАТО", що викликало тоді великий резонанс.
Отже, заяви Макрона – це просто заяви Макрона, а не така собі стратегія Альянсу. НАТО не відправлятиме війська в Україну. І реакція багатьох країн на слова французького президента це чудово продемонструвала».
Експерт з міжнародної політики UIF Ілія Куса спеціально для "Телеграфу" пояснив, що означають слова Макрона👇
💬«В останній місяць активно обговорюється ймовірність війни між Росією та НАТО. В останні дні – заява президента Франції Еммануеля Макрона про те, що нібито не можна виключати введення військ Альянсу в Україну – для допомоги у відбитті російської агресії.
Немає сумнівів, що ймовірність війни з РФ дуже непокоїть країни НАТО. І вони постійно про це говорять саме в контексті – як уникнути такого сценарію.
Одні лякають можливістю такої війни в якості аргументу, чому треба домовлятися з РФ. І змушувати Україну вести переговори з агресором.
Інші тим самим аргументують необхідність надавати Україні більше допомоги. Щоб воювала саме Україна, а не НАТО. Найкраще це висловив глава Пентагону Ллойд Остін, який наголосив, що у разі поразки України воювати з Росією змушені будуть уже країни Альянсу.
Щодо ймовірності надсилання на допомогу Україні військовослужбовців з тих чи інших країн НАТО. Я не бачу жодного підводного каменя в даній заяві Макрона, яка так бурхливо обговорюється в останні дні.
З одного боку, Макрон намагається вивести Францію в лідери не просто Європи, а загалом Західного світу. Зокрема, в контексті нездатності США вже котрий місяць виділити допомогу Україні, поступового скочування Штатів у внутрішню повістку на тлі президентських виборів, що наближаються.
З іншого боку, у стилі Макрона робитимуть гучні заяви політичного характеру.
Наприклад, у листопаді 2019-го він говорив про "смерть мозку НАТО", що викликало тоді великий резонанс.
Отже, заяви Макрона – це просто заяви Макрона, а не така собі стратегія Альянсу. НАТО не відправлятиме війська в Україну. І реакція багатьох країн на слова французького президента це чудово продемонструвала».
Телеграф
Війська НАТО в Україні та війна НАТО з Росією: що слід розуміти - Ілія Куса
Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього спеціально для "Телеграфу" пояснив, що означають слова Макрона
🇺🇦⚡️Українська національна ідентичність: у якому стані процес конструювання та які базові терміни напрямку?
В Українському інституті майбутнього відбулася експертна дискусія про конструювання української національної ідентичності.
У середу, 6 березня, Голова наглядової ради УКФ, докторка філософських наук Наталія Кривда, політолог, доктор політичних наук, філософ Максим Розумний, президентка АППУ та кандидатка психологічних наук Ірина Гебуладзе, громадський діяч, голова правління Центру реформ та місцевого розвитку Андрій Гінкул та Богдан Бевза, політичний психолог, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності» і модератор дискусії, провели експертний діалог у стінах Українського інституту майбутнього.
Під час заходу експерти визначили національну ідентичність як сукупність ментальних і соціальних репрезентацій та контекстуальних моделей, що позначає багатовимірні зв’язки між членами спільнот, виражені у відчутті приналежності до одної нації та використанні спільних когнітивних, поведінкових та ціннісних патернів.
Експерти сформулювали 2 ключові тези, які формують дискурс конструювання української ідентичності сьогодні: Ідентичність — це конструкт, який не може бути до кінця нав’язаний зовнішнім регулюванням, звідки б воно не походило. Натомість, навіть базова спроба чи мінімальна, але систематична процесна діяльність із внутрішнього мережевого дискурс-конструювання дає швидкі та ефективні результати відновлення чи адаптації національної ідентичності.
Однією із тем діалогу також було питання недопустимості примусового нав’язування будь-яких позицій: «Важливим аспектом всіх процесів конструювання ідентичності є відсутність в їх суті аспектів примусу чи наявності сталої «еталонно правильної» конструкції ідентичності, до якої все повинно бути приведено у відповідність вже зазначеним примусом. Слід відрізняти консенсус та прийняття суспільством базових цінностей та принципів від примусових ідеологем, спрямованих на їх одноманітне безальтернативне застосування».
📕Ознайомитись із текстом доповіді на цю тему можна на нашому сайті.
В Українському інституті майбутнього відбулася експертна дискусія про конструювання української національної ідентичності.
У середу, 6 березня, Голова наглядової ради УКФ, докторка філософських наук Наталія Кривда, політолог, доктор політичних наук, філософ Максим Розумний, президентка АППУ та кандидатка психологічних наук Ірина Гебуладзе, громадський діяч, голова правління Центру реформ та місцевого розвитку Андрій Гінкул та Богдан Бевза, політичний психолог, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності» і модератор дискусії, провели експертний діалог у стінах Українського інституту майбутнього.
Під час заходу експерти визначили національну ідентичність як сукупність ментальних і соціальних репрезентацій та контекстуальних моделей, що позначає багатовимірні зв’язки між членами спільнот, виражені у відчутті приналежності до одної нації та використанні спільних когнітивних, поведінкових та ціннісних патернів.
Експерти сформулювали 2 ключові тези, які формують дискурс конструювання української ідентичності сьогодні: Ідентичність — це конструкт, який не може бути до кінця нав’язаний зовнішнім регулюванням, звідки б воно не походило. Натомість, навіть базова спроба чи мінімальна, але систематична процесна діяльність із внутрішнього мережевого дискурс-конструювання дає швидкі та ефективні результати відновлення чи адаптації національної ідентичності.
Однією із тем діалогу також було питання недопустимості примусового нав’язування будь-яких позицій: «Важливим аспектом всіх процесів конструювання ідентичності є відсутність в їх суті аспектів примусу чи наявності сталої «еталонно правильної» конструкції ідентичності, до якої все повинно бути приведено у відповідність вже зазначеним примусом. Слід відрізняти консенсус та прийняття суспільством базових цінностей та принципів від примусових ідеологем, спрямованих на їх одноманітне безальтернативне застосування».
📕Ознайомитись із текстом доповіді на цю тему можна на нашому сайті.
Український інститут майбутнього
Конструювання української ідентичності. Базові поняття та український контекст
UIF презентує вступну доповідь дослідницького напрямку «Національна ідентичність». Проблематика аналізу та конструювання національної ідентичності повністю заснована на горизонтальній мережевій комунікації. Водночас підґрунтям для ефективного супроводу такої…
⚡️Український інститут майбутнього запрошує на презентацію та обговорення концепції:
🔝Ліберальна податкова реформа як дієва альтернатива Національній стратегії доходів.
🗺️Подія відбудеться 14 березня о 11:00 за адресою: Київ, вул. Рейтарська, буд. 8/5А, у приміщенні інформаційного агентства Інтерфакс-Україна.
Під час презентації ми поговоримо про:
📍Проблеми чинної податкової системи;
📍Чому запропонована урядом Національна стратегія доходів не є єдиним можливим шляхом податкової політики України в умовах війни;
📍Якою ми бачимо альтернативну податкову систему, що передбачає зниження податкового навантаження і водночас не призводить до бюджетного колапсу;
📍Якими є необхідні кроки/рекомендації для втілення цієї концепції
Головні спікери: директор економічних програм УІМ Анатолій Амелін та експертка економічних програм УІМ Яна Лаврик.
❗️Щоб потрапити на захід просимо обов’язково заповнити 👉форму реєстрації.
📹Захід також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
До зустрічі!✋
🔝Ліберальна податкова реформа як дієва альтернатива Національній стратегії доходів.
🗺️Подія відбудеться 14 березня о 11:00 за адресою: Київ, вул. Рейтарська, буд. 8/5А, у приміщенні інформаційного агентства Інтерфакс-Україна.
Під час презентації ми поговоримо про:
📍Проблеми чинної податкової системи;
📍Чому запропонована урядом Національна стратегія доходів не є єдиним можливим шляхом податкової політики України в умовах війни;
📍Якою ми бачимо альтернативну податкову систему, що передбачає зниження податкового навантаження і водночас не призводить до бюджетного колапсу;
📍Якими є необхідні кроки/рекомендації для втілення цієї концепції
Головні спікери: директор економічних програм УІМ Анатолій Амелін та експертка економічних програм УІМ Яна Лаврик.
❗️Щоб потрапити на захід просимо обов’язково заповнити 👉форму реєстрації.
📹Захід також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
До зустрічі!✋
🇺🇸За підсумками Супервівторка у США, переможцем став Дональд Трамп. Ніккі Хейлі знялася з виборів. Експерт UIF Ілія Куса виділив цікаві моменти щодо передвиборної кампанії у США👇
- Розрив між Хейлі та Трампом величезний, і тому партія не бунтуватиме проти Трампа на з'їзді.
- Хейлі показала, що партія не монолітна, і її фрагментація неминуча, просто вона станеться пізніше, ніж у демократів.
- Головна проблема Трампа – розширення його електоральної бази. Йому треба виходити за рамки свого MAGA-ядра, інакше він може програти в листопаді, як і в 2020 році. Проблем із ядром виборців у нього жодних немає.
- Байден теж очікувано переміг, оскільки суперників серйозних не мав. Навряд чи демократи змінюватимуть кандидата у розпал кампанії.
- Головна проблема Байдена – переконати електорат у тому, що вони мають прийти на вибори та проголосувати за нього. Багато розчарованих (мусульмани, молодь, прогресивні ліві, афроамериканці, іспаномовні тощо), багато бюлетенів "проти всіх", і є ризик апатії до листопада.
- Загалом вибори будуть важкими для всіх. Обидва кандидати у загальнонаціональних опитуваннях не викликають повної довіри, є запит на нове покоління політичних лідерів, а настрої загалом песимістичні.
- Питання України буде одним із топових у зовнішньополітичному блоці. Але, на жаль, воно вже узагальнилося у формат примітивного питання "Давати гроші чи ні?", заганяючи кандидатів у вузькі рамки дискусії щодо нашої війни. Також у зовнішньополітичному блоці буде багато про пріоритети у трикутнику Китай-Ізраїль-Україна, оскільки всі три точки зараз у топі порядку денного США.
- Розрив між Хейлі та Трампом величезний, і тому партія не бунтуватиме проти Трампа на з'їзді.
- Хейлі показала, що партія не монолітна, і її фрагментація неминуча, просто вона станеться пізніше, ніж у демократів.
- Головна проблема Трампа – розширення його електоральної бази. Йому треба виходити за рамки свого MAGA-ядра, інакше він може програти в листопаді, як і в 2020 році. Проблем із ядром виборців у нього жодних немає.
- Байден теж очікувано переміг, оскільки суперників серйозних не мав. Навряд чи демократи змінюватимуть кандидата у розпал кампанії.
- Головна проблема Байдена – переконати електорат у тому, що вони мають прийти на вибори та проголосувати за нього. Багато розчарованих (мусульмани, молодь, прогресивні ліві, афроамериканці, іспаномовні тощо), багато бюлетенів "проти всіх", і є ризик апатії до листопада.
- Загалом вибори будуть важкими для всіх. Обидва кандидати у загальнонаціональних опитуваннях не викликають повної довіри, є запит на нове покоління політичних лідерів, а настрої загалом песимістичні.
- Питання України буде одним із топових у зовнішньополітичному блоці. Але, на жаль, воно вже узагальнилося у формат примітивного питання "Давати гроші чи ні?", заганяючи кандидатів у вузькі рамки дискусії щодо нашої війни. Також у зовнішньополітичному блоці буде багато про пріоритети у трикутнику Китай-Ізраїль-Україна, оскільки всі три точки зараз у топі порядку денного США.
🗳️За тиждень росіяни переобиратимуть Путіна. У результатах "виборів" ніхто особливо не сумнівається. Проте чи залишилися у Росії сили, здатні змінити ситуацію?
Експерт UIF Ігар Тишкевич дав коментар на цю тему порталу Comments.ua👇
💬«Крах путінського режиму навряд чи можна інспірувати ззовні, якщо ми маємо на увазі політичні технології чи інформаційну роботу. Тому що довкола громадян РФ створено досить потужний інформаційний кокон, який роками переконував їх у правильності обраного курсу – відновлення т.зв. "величі Росії". І на цю базу, як це неприємно нам було б визнавати, лягли тези Путіна, що війна проти України – це війна за виживання РФ, як вони кажуть – як великої держави.
З іншого боку, якщо ми розуміємо під зовнішнім впливом (і тут багато залежить від України) завершення війни, за умови, що російські еліти та населення розуміють, що РФ програла (не заморозка, а певний успіх Сил оборони України, помножений на дипломатію), то тоді можлива політична криза в Росії. Але вона буде інспірована зсередини. І загальна канва цієї кризи вкладається у тезу – "цар слабкий, царя треба міняти". Для України, на жаль, це не означає, що до Кремля прийде кращий політик. Але зміна режиму дає нам таку колосальну можливість як час.
За будь-якого незапланованого переділу влади відбувається внутрішньополітична криза. Так було й у Російській імперії. Так може статися й у Росії. Коли просто не вистачить людських, інтелектуальних ресурсів утримувати у сфері свого впливу країни, які називають своєю периферією. Це дає можливість Україні посилитися. І важливо, якщо так станеться, обов'язково цією можливістю скористатися. Тут все залежить лише від України.
Станом на сьогодні у Росії є умовно ліберальний прошарок населення, який становить 22-23%. Але це не те, щоб антивоєнні настрої. Швидше, це про посилення ролі та значущості РФ, але за рахунок колишніх, не військових методів – економічний шантаж, втручання у внутрішню політику сусідніх держав. При цьому значна частина росіян була і залишається імперцями. Тут можна згадати відому фразу вже покійного ліберального політика Навального про те, що Крим – це не бутерброд, щоб його туди-сюди повертати».
Експерт UIF Ігар Тишкевич дав коментар на цю тему порталу Comments.ua👇
💬«Крах путінського режиму навряд чи можна інспірувати ззовні, якщо ми маємо на увазі політичні технології чи інформаційну роботу. Тому що довкола громадян РФ створено досить потужний інформаційний кокон, який роками переконував їх у правильності обраного курсу – відновлення т.зв. "величі Росії". І на цю базу, як це неприємно нам було б визнавати, лягли тези Путіна, що війна проти України – це війна за виживання РФ, як вони кажуть – як великої держави.
З іншого боку, якщо ми розуміємо під зовнішнім впливом (і тут багато залежить від України) завершення війни, за умови, що російські еліти та населення розуміють, що РФ програла (не заморозка, а певний успіх Сил оборони України, помножений на дипломатію), то тоді можлива політична криза в Росії. Але вона буде інспірована зсередини. І загальна канва цієї кризи вкладається у тезу – "цар слабкий, царя треба міняти". Для України, на жаль, це не означає, що до Кремля прийде кращий політик. Але зміна режиму дає нам таку колосальну можливість як час.
За будь-якого незапланованого переділу влади відбувається внутрішньополітична криза. Так було й у Російській імперії. Так може статися й у Росії. Коли просто не вистачить людських, інтелектуальних ресурсів утримувати у сфері свого впливу країни, які називають своєю периферією. Це дає можливість Україні посилитися. І важливо, якщо так станеться, обов'язково цією можливістю скористатися. Тут все залежить лише від України.
Станом на сьогодні у Росії є умовно ліберальний прошарок населення, який становить 22-23%. Але це не те, щоб антивоєнні настрої. Швидше, це про посилення ролі та значущості РФ, але за рахунок колишніх, не військових методів – економічний шантаж, втручання у внутрішню політику сусідніх держав. При цьому значна частина росіян була і залишається імперцями. Тут можна згадати відому фразу вже покійного ліберального політика Навального про те, що Крим – це не бутерброд, щоб його туди-сюди повертати».
❗️Ворога треба знати та вивчати. Дуже старі, перевірені часом тези.
Проте навіть сьогодні в нашому інформаційному полі маємо чимало «білих плям», різноманітних міфів та полярних висновків, де на одному полюсі «Росія вже розвалюється», на другому «все пропало». Фахового аналізу процесів та тверезих оцінок подій дуже мало.
📍Саме тому Український Інститут майбутнього ініціює дискусійні зустрічі на тему Росії.
Почнемо з оточення Путіна, так званих «Веж Кремля».
🤝Запрошуємо на першу дискусійну зустріч «Динаміка та конфлікти в оточенні Путіна» 19 березня, о 17.30, за адресою пров.Памви Беринди,6, м. Київ.
Щоб потрапити на зустріч – просимо обов’язково заповнити форму реєстрації за посиланням.
📹Також на фб-сторінці нашого інституту буде проходити онлайн-трансляція події.
Долучайтесь, буде цікаво!✋
Проте навіть сьогодні в нашому інформаційному полі маємо чимало «білих плям», різноманітних міфів та полярних висновків, де на одному полюсі «Росія вже розвалюється», на другому «все пропало». Фахового аналізу процесів та тверезих оцінок подій дуже мало.
📍Саме тому Український Інститут майбутнього ініціює дискусійні зустрічі на тему Росії.
Почнемо з оточення Путіна, так званих «Веж Кремля».
🤝Запрошуємо на першу дискусійну зустріч «Динаміка та конфлікти в оточенні Путіна» 19 березня, о 17.30, за адресою пров.Памви Беринди,6, м. Київ.
Щоб потрапити на зустріч – просимо обов’язково заповнити форму реєстрації за посиланням.
📹Також на фб-сторінці нашого інституту буде проходити онлайн-трансляція події.
Долучайтесь, буде цікаво!✋
⚡️Андріан Прокіп: В Україні підняття тарифів буває лише перед колапсом
Про те, чому питання російського газового транзиту значно ширше звичайної економічної доцільності, для противаги кого українські енергетичні компанії зацікавлені у приході великих іноземних гравців в Україну, як відрізняються підходи до енергетики Дональда Трампа та демократів, в інтерв'ю “ЕнергоБізнесу” розповів експерт з енергетики UIF Андріан Прокіп.
Про те, чому питання російського газового транзиту значно ширше звичайної економічної доцільності, для противаги кого українські енергетичні компанії зацікавлені у приході великих іноземних гравців в Україну, як відрізняються підходи до енергетики Дональда Трампа та демократів, в інтерв'ю “ЕнергоБізнесу” розповів експерт з енергетики UIF Андріан Прокіп.
Журнал Енергобізнес
Андріан Прокіп: «В Україні підняття тарифів буває лише перед колапсом»
Про те, чому питання російського газового транзиту значно ширше звичайної економічної доцільності, для противаги кого українські енергетичні компанії зацікавлені...
🤝Український інститут майбутнього запрошує на
Першу зустріч «Президенціалізм vs парламентаризм» із циклу заходів «Конституційна кузня»
📍21 березня, четвер, 17.30, за адресою пров. Памви Беринди, 6, м.Київ
Поговоримо про те:
-За якої форми правління ми насправді зараз живемо;
- В чому переваги та недоліки президенціоналізму та парламентаризму під час війни;
- Яка модель влади найкраще забезпечить повоєнне процвітання України.
❗️Щоб потрапити на захід просимо заповнити форму реєстрації.
📹Захід також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Реєструйтесь та приходьте ✋
Першу зустріч «Президенціалізм vs парламентаризм» із циклу заходів «Конституційна кузня»
📍21 березня, четвер, 17.30, за адресою пров. Памви Беринди, 6, м.Київ
Поговоримо про те:
-За якої форми правління ми насправді зараз живемо;
- В чому переваги та недоліки президенціоналізму та парламентаризму під час війни;
- Яка модель влади найкраще забезпечить повоєнне процвітання України.
❗️Щоб потрапити на захід просимо заповнити форму реєстрації.
📹Захід також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Реєструйтесь та приходьте ✋
✍️Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього у своєму блозі називає один з основних інструментів зупинки війни в Україні
🛢️«Ембарго на російську нафту — основний інструмент зупинки війни через дефіцит ресурсів для її ведення. Саме це з початку війни казали всі експерти. Якщо світ не здатний запровадити ембарго, його запроваджують українські спецслужби», - переконаний Анатолій Амелін.
Більш детально читайте за 👉посиланням
🛢️«Ембарго на російську нафту — основний інструмент зупинки війни через дефіцит ресурсів для її ведення. Саме це з початку війни казали всі експерти. Якщо світ не здатний запровадити ембарго, його запроваджують українські спецслужби», - переконаний Анатолій Амелін.
Більш детально читайте за 👉посиланням
NV
Один з основних інструментів зупинки війни. Що роблять українські спецслужби
Якщо світ не здатний запровадити ембарго, його запроваджують українські спецслужби
🤝Український інститут майбутнього запрошує на публічну презентацію проекту «Візія 2035» та панельну дискусію після неї.
Подія відбудеться 20 березня 2024 року, середа, 18.00, за адресою пров. Памви Беринди, 6, м. Київ.
Поговоримо на наступні теми:
📍Глобальний світ у 2035 році;
📍Основні ризики та можливості найближчого десятиліття;
📍Навколо чого будуватиметься нова система глобальної безпеки;
📍Яким бачать майбутнє партнери України;
📍Чи є у майбутньому місце для України?
Модератори події: Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього, Євгеній Астахов, економіст.
Щоб взяти участь у заході, просимо заповнити форму 👉реєстрації.
Подія також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Буде цікаво👀!
Подія відбудеться 20 березня 2024 року, середа, 18.00, за адресою пров. Памви Беринди, 6, м. Київ.
Поговоримо на наступні теми:
📍Глобальний світ у 2035 році;
📍Основні ризики та можливості найближчого десятиліття;
📍Навколо чого будуватиметься нова система глобальної безпеки;
📍Яким бачать майбутнє партнери України;
📍Чи є у майбутньому місце для України?
Модератори події: Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього, Євгеній Астахов, економіст.
Щоб взяти участь у заході, просимо заповнити форму 👉реєстрації.
Подія також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Буде цікаво👀!
⚡️Український інститут майбутнього радий запросити вас на експертну дискусію на тему «Культурні джерела конструювання української національної ідентичності»
🗺️22 березня (п’ятниця) 2024, 17.30, пров. Памви Беринди,6, м. Київ.
Питання, які будемо обговорювати:
📍Яка відповідальність культурних дієвців у становленні української національної ідентичності?
📍Як держава та суспільство замовляють культурний продукт?
📍Технологічний ланцюжок конструювання національної ідентичності в культурному продукті
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності», політичний психолог.
Щоб потрапити на захід, просимо заповнити 👉реєстраційну форму.
📹Подія також буде транслюватися на фб-сторінці нашого інституту.
Приєднуйтесь ✋
🗺️22 березня (п’ятниця) 2024, 17.30, пров. Памви Беринди,6, м. Київ.
Питання, які будемо обговорювати:
📍Яка відповідальність культурних дієвців у становленні української національної ідентичності?
📍Як держава та суспільство замовляють культурний продукт?
📍Технологічний ланцюжок конструювання національної ідентичності в культурному продукті
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності», політичний психолог.
Щоб потрапити на захід, просимо заповнити 👉реєстраційну форму.
📹Подія також буде транслюватися на фб-сторінці нашого інституту.
Приєднуйтесь ✋
Ігор Тишкевич, Головний експерт Інституту вивчення Росії UIF прокоментував "перемогу" Путіна на "виборах" в РФ👇
«Вибори у Росії пройшли так, як і планувалося у Кремлі. Рейтинг Путіна дозволяв не маніпулювати голосами. Це якби обирали президента, але тут йшлося про легітимацію царя. Тому критичними були явка та відсоток голосів за Путіна, який не міг бути меншим, ніж на будь-яких попередніх виборах. При цьому цифри сприймалися не як результат електорального процесу, а як мірило лояльності місцевої влади (як губернатора, так і місцевих еліт) новому-старому губернатору. Тому навіть у проблемних регіонах і явка і голоси «за» зашкалювали. Особливо показово виглядає картина у регіонах, де з об'єктивних причин явку «нагнати» було складно. Там за Путіна нібито проголосували всі, хто може ходити або взагалі рухатися. Наприклад, та сама Бурятія, маючи менший відсоток явки (що логічно, враховуючи складну ситуацію з протестами) дає близькі до рекордних показники. Втім, як і Брянська, Бєлгородська та Курська області.
Друга відмінність формату «вибори царя» – ставлення до конкурентів. Поруч із імператором не може бути фігури, яку піддані можуть сприйняти як потенційну альтернативу. Отже, всі конкуренти задовольняються малим відсотком. До того ж, відсотком, який знаходиться нижче за «прохідний бар'єр» для партій на виборах до Держдуми. Теж логічно — політичне життя можливе виключно з волі царя. І він визначає, хто матиме більше «голосів» у парламенті. Виняток – монархісти (сьогодні Єдина Росія), які свого кандидата не висували. В інших Путін забиратиме навіть частину їхньої електоральної та ідеологічної бази:
• Комуністам відведено роль «свистка на чайнику» для людей похилого віку. З поступовим вимиранням електоральної бази вимиратиме і їхня позиція у російській політиці. А вихід на молодших, заснований на міфі про СРСР як «велику країну», вже замовлений, і ця ідеологема вже використовується Путіним.
• ЛДПР. Можливо, найсумніша доля у середньостроковій перспективі. Ця партія останні 20 років завжди виходила з більш радикальними, націоналістичнішими, ніж у Кремля гаслами. І мала свого виборця. Але в 2023-2024 роках Путін вирішив приручити «проблемну» для нього електоральну групу умовних «російських імперців-радикалів». Спочатку не залишив там яскравих постатей (Стрєлкова можна поки що не враховувати), а потім сам цар почав загравати з «ветеранами», «добровольцями», «захисниками Росії». Загравати, проте і лякаючи частину свого оточення – наприклад, тезою про «нову еліту» країни. Відповідно ЛДПР як проект вичерпав себе. Не може бути радикальніших патріотів, ніж сам «цар батюшка».
• Умовні ліберали. Не варто їх сприймати як ідейно споріднених лібералам європейського штибу. Це люди, які не заперечують імперських ідеологем, але виступають лише за ліберальніші механізми їх реалізації. Група стала і стабільна — їхня кількість коливається в районі 20%. Але оскільки цар грає на іншому полі (імперці), ця група не повинна мати єдиного центру об’єднання. Отже, її подрібнюватимуть. З одного боку, великий (як для цих виборів) відсоток віддали Даванкову. І він може стати одним із лідерів «парламентських» ліберальних проектів. З іншого, не списали в брухт Нечаєва. Тобто, навіть «думські ліберали» матимуть конкуренцію між собою. Частину віддадуть Надєждєну (але не відразу, а коли треба буде запускати нібито вуличні «акції протесту»). Він засвітився, але продемонстрував абсолютну керованість.
Залишиться група, яка орієнтується на лідерів в еміграції. Вона не є небезпечною, виходячи з динаміки гризні між російськими емігрантами. Простіше кажучи, умовні 5% «кухонних демократів, котрі слухають «ворожі голоси», навіть потрібні. Випуск пари та показові посадки когось із цієї групи будуть з чітко визначеною періодичністю».
«Вибори у Росії пройшли так, як і планувалося у Кремлі. Рейтинг Путіна дозволяв не маніпулювати голосами. Це якби обирали президента, але тут йшлося про легітимацію царя. Тому критичними були явка та відсоток голосів за Путіна, який не міг бути меншим, ніж на будь-яких попередніх виборах. При цьому цифри сприймалися не як результат електорального процесу, а як мірило лояльності місцевої влади (як губернатора, так і місцевих еліт) новому-старому губернатору. Тому навіть у проблемних регіонах і явка і голоси «за» зашкалювали. Особливо показово виглядає картина у регіонах, де з об'єктивних причин явку «нагнати» було складно. Там за Путіна нібито проголосували всі, хто може ходити або взагалі рухатися. Наприклад, та сама Бурятія, маючи менший відсоток явки (що логічно, враховуючи складну ситуацію з протестами) дає близькі до рекордних показники. Втім, як і Брянська, Бєлгородська та Курська області.
Друга відмінність формату «вибори царя» – ставлення до конкурентів. Поруч із імператором не може бути фігури, яку піддані можуть сприйняти як потенційну альтернативу. Отже, всі конкуренти задовольняються малим відсотком. До того ж, відсотком, який знаходиться нижче за «прохідний бар'єр» для партій на виборах до Держдуми. Теж логічно — політичне життя можливе виключно з волі царя. І він визначає, хто матиме більше «голосів» у парламенті. Виняток – монархісти (сьогодні Єдина Росія), які свого кандидата не висували. В інших Путін забиратиме навіть частину їхньої електоральної та ідеологічної бази:
• Комуністам відведено роль «свистка на чайнику» для людей похилого віку. З поступовим вимиранням електоральної бази вимиратиме і їхня позиція у російській політиці. А вихід на молодших, заснований на міфі про СРСР як «велику країну», вже замовлений, і ця ідеологема вже використовується Путіним.
• ЛДПР. Можливо, найсумніша доля у середньостроковій перспективі. Ця партія останні 20 років завжди виходила з більш радикальними, націоналістичнішими, ніж у Кремля гаслами. І мала свого виборця. Але в 2023-2024 роках Путін вирішив приручити «проблемну» для нього електоральну групу умовних «російських імперців-радикалів». Спочатку не залишив там яскравих постатей (Стрєлкова можна поки що не враховувати), а потім сам цар почав загравати з «ветеранами», «добровольцями», «захисниками Росії». Загравати, проте і лякаючи частину свого оточення – наприклад, тезою про «нову еліту» країни. Відповідно ЛДПР як проект вичерпав себе. Не може бути радикальніших патріотів, ніж сам «цар батюшка».
• Умовні ліберали. Не варто їх сприймати як ідейно споріднених лібералам європейського штибу. Це люди, які не заперечують імперських ідеологем, але виступають лише за ліберальніші механізми їх реалізації. Група стала і стабільна — їхня кількість коливається в районі 20%. Але оскільки цар грає на іншому полі (імперці), ця група не повинна мати єдиного центру об’єднання. Отже, її подрібнюватимуть. З одного боку, великий (як для цих виборів) відсоток віддали Даванкову. І він може стати одним із лідерів «парламентських» ліберальних проектів. З іншого, не списали в брухт Нечаєва. Тобто, навіть «думські ліберали» матимуть конкуренцію між собою. Частину віддадуть Надєждєну (але не відразу, а коли треба буде запускати нібито вуличні «акції протесту»). Він засвітився, але продемонстрував абсолютну керованість.
Залишиться група, яка орієнтується на лідерів в еміграції. Вона не є небезпечною, виходячи з динаміки гризні між російськими емігрантами. Простіше кажучи, умовні 5% «кухонних демократів, котрі слухають «ворожі голоси», навіть потрібні. Випуск пари та показові посадки когось із цієї групи будуть з чітко визначеною періодичністю».
👑Неоцаризм: динаміка та конфлікти в оточенні Путіна
📢В Українському інституті майбутнього відбулась перша дискусійна зустріч у рамках заходів, присвячених вивченню Росії. Головний експерт Інституту вивчення Росії UIF Ігар Тышкевіч розповів про зміни у відносинах Путіна з ключовими групами еліт.
У 2022 році Український інститут майбутнього пояснював систему функціонування «Веж Кремля» (груп впливу та систему влади у Росії). Проте з середини-кінця 2022 року почалась формуватись нова система відносин та прийняття рішень в РФ. Трансформація почалась, коли групу впливу «Сім’я Єльцина» почали розтягувати на частини і на межі 2023 року вона зникла. Ця подія є знаковою, адже до цього руйнування «Веж Кремля» не відбувалось.
За словами Тишкевича, якщо влада Путіна до 2023 року була владою «арбітра» між групами впливу, то вибори 2024 року закріпили за Путіним роль царя.
«Роль Путіна до 2023 року передбачала посередництво у вирішенні суперечок між ключовими елітами. Він був постаттю, яка, хай і була вищою, але намагалася знаходити у конфліктних ситуаціях компромісне рішення, водночас не даючи посилитися одній із груп, щоб не було спокуси замінити її. Формат царя дещо інший. «Вежі Кремля» можуть звертатися до Путіна, але вже не інформуючи про проблему, а просячи захисту. Цар може милувати і страчувати, а може і змінювати свою думку. Тобто функції арбітражу залишаються, але з'являється опція рішення за принципом бажання однієї особи», – пояснив Тишкевич.
Таким чином, Путін вибудовує своє царство, де, крім царя, є «бояри». Тобто відбувається капсулювання системи на її верхівці. Це означає, що у перспективі 4-5 років в РФ зупиняться соціальні ліфти👇
«Тут ми маємо «міну під системою» – активність «технократів» (групи Грефа-Кирієнка) щодо підготовки нових еліт. Поки управлінець молодий, який подає надії, він може рости, вибудовувати свою кар'єру. Але до певного рівня. Архаїчна закапсульована система передбачає реалізацію старого анекдоту часів СРСР "у генерала теж є діти". Далі капсулюється рівень, до якого встигла «дорасти» молода поросль. І соціальні сходи для нової генерації управлінців стають на кілька ступенів коротшими. Як результат, отримуємо «чайник, що поволі закипає», закопаний в основі піраміди влади».
Більше про нову систему відносин та прийняття рішень в РФ, яка поділяється на групи впливу «Силовий Блок», «Групу ВПК», «Газпром-Новатек», «Роснєфть-Лукойл», «Банк Росія», «Технократи» читайте у доповіді від Ігоря Тишкевича, яку ми опублікуємо вже зовсім скоро!
😉Слідкуйте за нашими соціальними мережами!
–––
Презентацію Ігоря Тишкевича у PPTX можна знайти тут.
📢В Українському інституті майбутнього відбулась перша дискусійна зустріч у рамках заходів, присвячених вивченню Росії. Головний експерт Інституту вивчення Росії UIF Ігар Тышкевіч розповів про зміни у відносинах Путіна з ключовими групами еліт.
У 2022 році Український інститут майбутнього пояснював систему функціонування «Веж Кремля» (груп впливу та систему влади у Росії). Проте з середини-кінця 2022 року почалась формуватись нова система відносин та прийняття рішень в РФ. Трансформація почалась, коли групу впливу «Сім’я Єльцина» почали розтягувати на частини і на межі 2023 року вона зникла. Ця подія є знаковою, адже до цього руйнування «Веж Кремля» не відбувалось.
За словами Тишкевича, якщо влада Путіна до 2023 року була владою «арбітра» між групами впливу, то вибори 2024 року закріпили за Путіним роль царя.
«Роль Путіна до 2023 року передбачала посередництво у вирішенні суперечок між ключовими елітами. Він був постаттю, яка, хай і була вищою, але намагалася знаходити у конфліктних ситуаціях компромісне рішення, водночас не даючи посилитися одній із груп, щоб не було спокуси замінити її. Формат царя дещо інший. «Вежі Кремля» можуть звертатися до Путіна, але вже не інформуючи про проблему, а просячи захисту. Цар може милувати і страчувати, а може і змінювати свою думку. Тобто функції арбітражу залишаються, але з'являється опція рішення за принципом бажання однієї особи», – пояснив Тишкевич.
Таким чином, Путін вибудовує своє царство, де, крім царя, є «бояри». Тобто відбувається капсулювання системи на її верхівці. Це означає, що у перспективі 4-5 років в РФ зупиняться соціальні ліфти👇
«Тут ми маємо «міну під системою» – активність «технократів» (групи Грефа-Кирієнка) щодо підготовки нових еліт. Поки управлінець молодий, який подає надії, він може рости, вибудовувати свою кар'єру. Але до певного рівня. Архаїчна закапсульована система передбачає реалізацію старого анекдоту часів СРСР "у генерала теж є діти". Далі капсулюється рівень, до якого встигла «дорасти» молода поросль. І соціальні сходи для нової генерації управлінців стають на кілька ступенів коротшими. Як результат, отримуємо «чайник, що поволі закипає», закопаний в основі піраміди влади».
Більше про нову систему відносин та прийняття рішень в РФ, яка поділяється на групи впливу «Силовий Блок», «Групу ВПК», «Газпром-Новатек», «Роснєфть-Лукойл», «Банк Росія», «Технократи» читайте у доповіді від Ігоря Тишкевича, яку ми опублікуємо вже зовсім скоро!
😉Слідкуйте за нашими соціальними мережами!
–––
Презентацію Ігоря Тишкевича у PPTX можна знайти тут.
⏳Український інститут майбутнього ініціює презентацію-дискусію на тему «Як історія пояснює російсько-українську війну»
Запрошуємо вас приєднатися до цього заходу, якій відбудеться 26 березня, вівторок, о 17.30, за адресою: пров. Памви Беринди, 6, м. Київ.
Під час заходу ми обговоримо такі питання:
📍Чи була війна Росії з Україною невідворотною?
📍Як Кремль дійшов до рішення напасти на Україну?
📍Коли саме почалася війна, і чому це не сталося раніше чи пізніше?
📍Як і коли закінчиться ця війна?
📍Чому Захід так боїться поразки Росії?
📍І чи може Росія стати на шлях демократизації та перестати ворогувати з Україною?
✍️Щоб потрапити на цей захід, просимо заповнити 👉форму реєстрації.
📹Подія також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Приходьте, буде цікаво!✋
Запрошуємо вас приєднатися до цього заходу, якій відбудеться 26 березня, вівторок, о 17.30, за адресою: пров. Памви Беринди, 6, м. Київ.
Під час заходу ми обговоримо такі питання:
📍Чи була війна Росії з Україною невідворотною?
📍Як Кремль дійшов до рішення напасти на Україну?
📍Коли саме почалася війна, і чому це не сталося раніше чи пізніше?
📍Як і коли закінчиться ця війна?
📍Чому Захід так боїться поразки Росії?
📍І чи може Росія стати на шлях демократизації та перестати ворогувати з Україною?
✍️Щоб потрапити на цей захід, просимо заповнити 👉форму реєстрації.
📹Подія також транслюватиметься на фб-сторінці нашого інституту.
Приходьте, буде цікаво!✋
🚀🇺🇦 В Українському інституті майбутнього відбулась презентація першої частини дослідження «Візія 2035. Проект Україна 2.0». У рамках даного проекту експерти Інституту ділитимуться баченням того, яку країну ми уявляємо, можемо та маємо побудувати.
Директор економічних програм Анатолій Амелін пояснив, що війна внесла корективи щодо безпеки, можливостей і ролі України на європейській та світовій мапі. Саме тому ми маємо мати візію, куди рухається наша держава.
Під час заходу спікери Анатолій Амелін та економіст Євгеній Астахов поділились візією глобального світу у 2035 році.
💬«Наша мета – це розуміти інтереси наших стратегічних партнерів, ризики та можливості найближчого десятиліття та розвиток сценаріїв майбутнього, і головне – знайти місце у цьому для України», – зазначив Євгеній Астахов.
🌍За словами експертів, ми наразі знаходимось у фазі так званого міжсистемного переходу – визнання неспроможності існуючих правил і пошуці рішень накопичених суперечностей. Іншими словами, ми вступаємо у зону турбулентності, де ніхто не знає, яким буде новий світовий порядок і яка буде роль України у цьому порядку.
Інша сфера, через яку експерти прогнозують глобальний світ 2035 року – це глобальна безпека. Спікери зазначили, що у третьому десятилітті світові стане очевидним наступне: питання безпеки – це питання цінностей, які потребують захисту. Світ чітко розділиться на країни-донори глобальної безпеки і країни-реципієнти. І тут для України виникає можливість з країни-рецепієнта стати країною-донором глобальної безпеки.
Наступним важливим фактором є технології. Технології створять майбутнє, яке буде радикально відрізнятися навіть від недавнього минулого і до 2035 року світові доведеться винаходити технології, які будуть стримувати інші, раніше винайдені. Наприклад, Штучний Інтелект зробить ключовий внесок у вирішення фундаментальних проблем: продовження життя, кіборгізація людини, автономне управління транспортом, виробництво штучної їжі, кардинальне зниження фактора людини у війнах. Грандіозних змін зазнає робототехніка, квантові обчислення, фармацевтика та напівпровідники. Зокрема, космічна індустрія має потенціал розпочати етап експоненційного зростання до 2035 року.
📗Про ключові тренди та виклики перехідного періоду, а також головні зміни у демографії, економіці, освіті та інших галузях читайте у презентації.
Директор економічних програм Анатолій Амелін пояснив, що війна внесла корективи щодо безпеки, можливостей і ролі України на європейській та світовій мапі. Саме тому ми маємо мати візію, куди рухається наша держава.
Під час заходу спікери Анатолій Амелін та економіст Євгеній Астахов поділились візією глобального світу у 2035 році.
💬«Наша мета – це розуміти інтереси наших стратегічних партнерів, ризики та можливості найближчого десятиліття та розвиток сценаріїв майбутнього, і головне – знайти місце у цьому для України», – зазначив Євгеній Астахов.
🌍За словами експертів, ми наразі знаходимось у фазі так званого міжсистемного переходу – визнання неспроможності існуючих правил і пошуці рішень накопичених суперечностей. Іншими словами, ми вступаємо у зону турбулентності, де ніхто не знає, яким буде новий світовий порядок і яка буде роль України у цьому порядку.
Інша сфера, через яку експерти прогнозують глобальний світ 2035 року – це глобальна безпека. Спікери зазначили, що у третьому десятилітті світові стане очевидним наступне: питання безпеки – це питання цінностей, які потребують захисту. Світ чітко розділиться на країни-донори глобальної безпеки і країни-реципієнти. І тут для України виникає можливість з країни-рецепієнта стати країною-донором глобальної безпеки.
Наступним важливим фактором є технології. Технології створять майбутнє, яке буде радикально відрізнятися навіть від недавнього минулого і до 2035 року світові доведеться винаходити технології, які будуть стримувати інші, раніше винайдені. Наприклад, Штучний Інтелект зробить ключовий внесок у вирішення фундаментальних проблем: продовження життя, кіборгізація людини, автономне управління транспортом, виробництво штучної їжі, кардинальне зниження фактора людини у війнах. Грандіозних змін зазнає робототехніка, квантові обчислення, фармацевтика та напівпровідники. Зокрема, космічна індустрія має потенціал розпочати етап експоненційного зростання до 2035 року.
📗Про ключові тренди та виклики перехідного періоду, а також головні зміни у демографії, економіці, освіті та інших галузях читайте у презентації.
📜У стінах Українського інституту майбутнього відбулась перша зустріч «Президенціалізм vs парламентаризм» із циклу заходів «Конституційна кузня».
Геннадій Друзенко, очільник Центру конституційного моделювання розповів, що цикл із 7 лекцій експерти планують завершити до 33-річчя Незалежності України, а тема президенціалізму і парламентаризму була обрана першою не просто так.
«Тема президенціалізму і парламентаризму є центральною, адже якщо ми говоримо про інституції, то завжди є особа, яка є наріжним каменем інституційної конструкції. Відповідно дана тема розкриває питання, хто є центральною особою в державі. Ця тема задає тон усім подальшим дискусіям», – пояснив Друзенко.
Під час заходу спікери обговорили те, за якої форми правління ми насправді живемо, в чому переваги та недоліки президенціалізму та парламентаризму під час війни і яка модель влади найкраще забезпечить повоєнне процвітання України.
⚡️Ми дякуємо почесному гостю заходу, в.о. Голови Конституційного Суду України Сергію Головатому за участь у дискусії, а також ми вдячні усім спікерам події: Максиму Андрущенко, кандидату політичних наук; Галині Зеленько, доктору політичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України та Дональду Горовіцу, професору права та професору політичних наук в університеті Дюка (США).
🎥Запрошуємо вас до перегляду запису події за посиланням.
Геннадій Друзенко, очільник Центру конституційного моделювання розповів, що цикл із 7 лекцій експерти планують завершити до 33-річчя Незалежності України, а тема президенціалізму і парламентаризму була обрана першою не просто так.
«Тема президенціалізму і парламентаризму є центральною, адже якщо ми говоримо про інституції, то завжди є особа, яка є наріжним каменем інституційної конструкції. Відповідно дана тема розкриває питання, хто є центральною особою в державі. Ця тема задає тон усім подальшим дискусіям», – пояснив Друзенко.
Під час заходу спікери обговорили те, за якої форми правління ми насправді живемо, в чому переваги та недоліки президенціалізму та парламентаризму під час війни і яка модель влади найкраще забезпечить повоєнне процвітання України.
⚡️Ми дякуємо почесному гостю заходу, в.о. Голови Конституційного Суду України Сергію Головатому за участь у дискусії, а також ми вдячні усім спікерам події: Максиму Андрущенко, кандидату політичних наук; Галині Зеленько, доктору політичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України та Дональду Горовіцу, професору права та професору політичних наук в університеті Дюка (США).
🎥Запрошуємо вас до перегляду запису події за посиланням.
⚡️Український інститут майбутнього запрошує на експертну дискусію «Механізми залучення культурної та інтелектуальної еліти до конструювання національної ідентичності».
🗺️Подія відбудеться 29 березня, 2024 року, 0 17.30, за адресою - пров. Памви Бединди, 6, м. Київ.
Питання, які обговоримо:
📍Який досвід конструювання української ідентичності в українських еліт?
📍Як можна ефективно залучити до конструювання фахівців з різних сфер і з різними (часто протилежними) позиціями?
📍Яке майбутнє спільного конструювання української ідентичності культурними та інтелектуальними елітами?
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності», політичний психолог.
Щоб відвідати наш захід, просимо заповнити 👉форму реєстрації.
📹Подія також транслюватиметься онлайн на фб-сторінці інституту.
Приєднуйтесь! ✋
🗺️Подія відбудеться 29 березня, 2024 року, 0 17.30, за адресою - пров. Памви Бединди, 6, м. Київ.
Питання, які обговоримо:
📍Який досвід конструювання української ідентичності в українських еліт?
📍Як можна ефективно залучити до конструювання фахівців з різних сфер і з різними (часто протилежними) позиціями?
📍Яке майбутнє спільного конструювання української ідентичності культурними та інтелектуальними елітами?
Модератор: Богдан Бевза, експерт напрямку «Конструювання національної ідентичності», політичний психолог.
Щоб відвідати наш захід, просимо заповнити 👉форму реєстрації.
📹Подія також транслюватиметься онлайн на фб-сторінці інституту.
Приєднуйтесь! ✋